3.3. Інші види інструментальних досліджень

Назва	Арб.	Визначення
Електрокардіографія	ЕКГ	це метод графічної реєстрації потенціалів серця
Ехокардіографія	ЕхоКГ	це диагностична процедура, метою якоє є дослідження серца і його клапаного апарата за допомогою ультразвуку
Коронарна ангіографія		дослідження коронарних артерій за допомогу катетерів
Сцинтиграфія		це використання ізотопних речовин для діагностики серцевих захворювань
Радіонуклідна вентрикулографія	РНВГ	застосовується для інтегральної оцінки скоротливої функції міокарду
Велоергометрі́я		метод, який застосовується в функціональній діагностиці в медицині та спорті. Його суть полягає в порівнянні певних фізіологічних характеристик людини до і після виконання нею роботи (крутіння педалей на спеціальному апараті (велотренажері)).

4. Тести для визначення функціонального стану серцево-судинної системи

Під час тестування функціонального стану серцево-судинної системи застосовують різні пристрої велоергометри, тредміл (доріжка, що пересувається), тредбан (барабан, що обертається), різноманітні сходинки для степ-ергометрії, ергометри човникового типу. Пропонують такі види навантажень (див. мал. 5):

1. Безперевне рівномірне навантаження.

2. Східчасте зростання навантаження з періодами відпочинку.

3. Безперервне чи майже безперервне зростання навантаження до певного рівня з подальшим рівномірним навантаженням на цьому рівні.

1. Безперервне східчасте зростання навантаження без інтервалів відпочинку.

Мал. 5. Різновиди тестових навантажень (пояснення у тексті)

Досягнення порогу толерантності у фізичному навантаженні найкраще визначати за допомогою електрокардіографії. Критеріями порогу толерантності є такі показники:

• зниження сегмента SТ електрокардіограми на 0,1 – 0,2 мВ, якщо тривалість цього зниження сягає не менше 0,08 с;

• підвищення сегмента SТ з увігнутістю, спрямованою догори, на 0,2 мВ;

• збільшення вольтажу зубця Т у грудних відведеннях більш як на 1 мВ або у 3 рази порівняно з вихідною висотою;

• зниження вольтажу зубця T більш як на 25% або його негативізація під час навантаження;

• зниження вольтажу зубця R на або більше як на 50 %;

• зміщення сегмента TU, негативізація зубця U під час навантаження (крім відведень III і аVR);

• порушення функції провідності, крім незначного уповільнення атріовентрикулярної провідності;

• поява аритмії з частими (більше ніж 1 на 10 нормальних скорочень) політопними екстрасистолами;

• пароксизмальна тахікардія;

• поява ранніх шлуночкових екстрасистол;

• поглиблення та розширення зубців Q або QS;

• підвищення систолічного артеріального тиску до 240 мм рт. ст. (32 кПа), діастолічного – до 120 мм рт. ст. (16 кПа), в осіб середнього і похилого віку, відповідно, – до 200 і 110 мм рт. ст. (26,7 і 14,7 кПа);

• незмінність або зниження систолічного артеріального тиску в разі підвищення потужності навантаження;

• зниження пульсового артеріального тиску;

• досягнення граничної ЧСС (75% аеробної працездатності). Цей показник змінюється з віком (табл. 5).

Орієнтовно його можна визначити, віднімаючи від числа 200 вік у роках.

Таблиця 5. Припустима гранична максимальна (але неприпустима під час тестування) ЧСС у людей різного віку (за Sherhard, 1963)

Вік, роки	Частота серцевих скорочень (ЧСС) за 1 хвилину
	припустима гранична		максимальна
	чоловіки	жінки	чоловіки	жінки
20 – 29	161	167	195	198
30 – 39	156	160	187	189
40 – 49	152	154	178	179
50 – 59	145	145	170	171
60 і більше	140	142	162	163

Поряд із визначенням порогу толерантності до фізичних навантажень важливим показником функціонального стану організму, який можна отримати завдяки тестуванню, є фізична працездатність.