- •І. Оцінка функціонального стану серцево-судинної системи
- •1. Функціональна оцінка і регуляція частоти серцевих скорочень
- •2. Визначення і функціональна оцінка артеріального тиску
- •3. Методи дослідження серцево-судинної системи
- •3.1 Вимірювання пульсу та артеріального тиску
- •3.2 Функціональні проби без фізичних навантажень
- •3.3. Інші види інструментальних досліджень
- •4. Тести для визначення функціонального стану серцево-судинної системи
- •5. Загальні вимоги до проведення функціональних проб (тестів)
- •6. Вимоги щодо тестів
- •7. Визначення фізичної підготовленості у лабораторних умовах
- •7.1 Проба Руф’є
- •7.2 Проба с. П. Летунова
- •4. Дистонічний. 5. Східчастий
- •7.3 Гарвардський степ-тест
- •7.4 Тест Наваккі
- •7.5 Субмаксимальний тест рwс170
- •Яку рекомендовано для визначення рwc170 у спортсменів різної спеціалізації та з різною масою тіла
- •Яку рекомендують для визначення рwc170
- •7.6 Визначення максимального споживання кисню (мск)
- •Іі. Функціональне дослідження органів дихання
- •1. Дослідження легеневої вентиляції
- •2. Частота дихання
- •3. Хвилинний об’єм дихання
- •4. Максимальна вентиляція легенів
- •Для визначення основного обміну людини Фактор ваги («а»)
- •Фактор віку за зростом («б»)
- •5. Життєва ємність легенів
- •6. Бронхіальна прохідність
- •7. Інші методи дослідження
- •Висновок:
- •Список літератури:
3. Хвилинний об’єм дихання
Хвилинний об’єм дихання (ХОД) – це кількість повітря, що вентилюється у легенях за 1 хвилину. У стані спокою хвилинний об’єм дихання коливається від 4 до 10 л, за умови значного фізичного навантаження може сягнути 160 – 180 л і більше. Збільшення хвилинного об’єму легень знаходиться у пропорційній залежності від потужності виконуваної роботи, але до визначеної межі, після досягнення якої, незважаючи на подальше підвищення навантаження, підвищення хвилинного об’єму легень не спостерігають. Що більше навантаження за величиною відповідає граничним значенням хвилинного об’єму легень, то вище функціональний стан зовнішнього дихання.
Хвилинний об’єм дихання визначають за формулою:
ХОД = ДО · ЧД,
де ДО – дихальний об’єм; ЧД – частота дихання.
За умови однакових значень хвилинного об’єму легень ефективність вентиляції легенів буде вищою тоді, коли його визначають здебільшого завдяки збільшенню дихального об’єму, ніж частоти дихання.
Оцінювання легеневої вентиляції проводять за формулою О.Г. Дембо (1957):
де СК – споживання кисню (мл);
40 – коефіцієнт використання кисню (КВ02 – кількість кисню (у мл), поглинуте організмом із 1 л повітря).
Належне споживання кисню визначають так:
де 00 – основний обмін (у ккал), який визначають із таблиць Гарріса-Бенедикта (табл. 1) або за допомогою спірометаболічної лінійки.
Визначення хвилинного об’єму дихання проводять за допомогою двох методів: спірографії і спірогазометрїї. В останньому випадку легеневу вентиляцію визначають шляхом дихання через мундштук (ніс спортсмена закривають спеціальним затискачем) і газовий лічильник, який може мати різну конструкцію3.
Під час виконання фізичного навантаження доцільно дихати не через лічильник, а забирати видихуване повітря у гумовий мішок Дугласа-Холдена, а потім уже визначати об’єм повітря за допомогою лічильника.
4. Максимальна вентиляція легенів
Максимальна вентиляція легенів (МВЛ) – це об’єм повітря, що вентилюється легенями за одиницю часу за умови максимальної глибини і частоти дихання.
Максимальна вентиляція легень залежить від життєвої ємкості легенів, стану бронхіальної прохідності і сили дихальної мускулатури. Цей показник дає можливість оцінити функціональну здатність системи зовнішнього дихання, а тому, на відміну від інших спірографічних показників (ХОД, ЖЄЛ тощо), може бути використаним для оцінки тренованості спортсменів.
У нормі МВЛ становить: у здорової людини – 80 – 100 л/хв, у спортсменів – 180 – 240 (200) л/хв.
Оцінювання належної максимальної вентиляції легень проводять за формулою О.Г. Дембо(1957):
де ЖЄЛ – життєва ємність легенів (у мл).
Нормальною прийнято вважати таку величину максимальна вентиляція легенів, яка знаходиться в діапазоні 100 ± 15% від її належної величини.
Таблиця 15. Таблиця Гарріса-Бенедикта
