30. Економічна сутність та необхідність регулювання діяльності банків

Оскільки банки є найважливішими елементами інфраструктури сучасного суспільства, то забезпечення їх надійного і стійкого функціонування вимагає державного регулювання їхньої діяльності в інтересах суспільства та постійного, безперервного нагляду за цією діяльністю з боку держави чи уповноважених органів.

Регулювання банківської діяльності – це створення органами державної влади чи уповноваженими органами системи норм і правил здійснення цього виду діяльності. В Україні регулювання банківської діяльності здійснює Національний банк України.

Основні завдання регулювання діяльності банків:

- підтримка стабільності та надійності банківської системи з метою сприяння економічному піднесенню;

- захист інтересів вкладників, що розміщують свої кошти в банках, від неефективного управління банками і від шахрайства.

- створення конкурентного середовища у банківському секторі. Завдяки банківській конкуренції знижуються процентні ставки за позичками, підвищуються процентні ставки за депозитами, розширюється спектр банківських послуг, запроваджуються новітні банківські технології тощо;

- забезпечення відкритості (прозорості) політики і діяльності банківського сектору в цілому і кожного банку окремо.

- підтримка необхідного рівня стандартизації і професіо­налізму в банківському секторі, забезпечення ефективної діяльності банків і запровадження технологічних нововведень в інтересах споживачів банківських послуг.

До основних повноважень НБУ, як органу банківського регулювання, належить

- встановлення для банків економічних нормативів, що регламентують капітальну базу, ліквідну позицію та ризики у діяльності банків;

- вимога від банків формування резервів для покриття ризиків від проведення активних операцій, а також вимога резервування частини залучених депозитів у межах установленої норми обов’язкових резервів;

- створення системи гарантування банківських депозитів та забезпечення ефективності її функціонування;

- установлювлення для банків принципів та стандартів ведення бухгалтерського обліку, правил складання статистичної звітності та порядку проведення внутрішнього аудиту;

- вимога від банків звітності, на базі аналізу якої здійснення безвиїздного нагляду, тобто дистанційного моніторингу діяльності окремих банків і банківської системи в цілому.

- проведення інспекційних перевірок банків на місцях.

- застосовування заходів примусового впливу щодо проблемних банків, зокрема заборона виплати дивідендів, накладання штрафів тощо.

В останні десятиріччя у світовій банківській практиці спостерігається тенденція до поступової уніфікації регулятивних вимог до банків. Певною мірою ця тенденція пов’язана з діяльністю Міжнародного комітету з банківського регулювання та нагляду, який називається Базельським (за місцем його базування у Швейцарії у м. Базелі при Банкові міжнародних розрахунків).

Базельський комітет є найавторитетнішою організацією у світі щодо визначення політики в галузі банківського регулювання та нагляду. До комітету входять представники центральних банків і органів банківського регулювання та нагляду європейських країн, а також США, Канади і Японії. Комітет було створено в 1974 р. у зв’язку з глобалізацією банківської системи з метою координації зусиль національних регулятивно-наглядових банківських органів.

Комітет не є директивною структурою. Мета його діяльності — надати можливість кожній країні користуватися його досвідом і рекомендаціями в галузі банківського регулювання та нагляду з урахуванням особливостей національної економіки.

В Україні згідно із Законом «Про Національний банк України», а також із Законом «Про банки і банківську діяльність» регулювання діяльності банків здійснює Національний банк України.

Необхідність банківського регулювання та нагляду з боку держави зумовлюється тим, що банки виконують суспільно корисні та необхідні функції (розрахунково-касове обслуговування юридичних і фізичних осіб, збереження грошових заощаджень тощо). В умовах ринку між банками іде жорстка конкурентна боротьба, що змушує їх підвищувати ризиковість своїх операцій, що, своєю чергою, може призвести до банкрутства. А крах банківської установи наносить шкоду не лише його власникам, але й суспільству загалом. Усе це і робить регулювання їх діяльності та нагляду необхідним завданням держави.