4. Вклад Дж. М. Кейнса в розвиток теорії грошей.

Теорія грошей займає чільне місце в науковій спадщині одного з найвідоміших економістів XX ст. Дж. М. Кейнса. їй він посвятив цілий ряд праць, зокрема "Трактат про грошову реформу" (1923), "Трактат про гроші" (1930) і "Загальна теорія зайнятості, процента і грошей" (1936). Оцінюючи в цілому внесок Кейнса в теорію грошей, слід зробити такі 2 зауваження:

1. У своїх дослідженнях Кейнс не зачіпав кардинальних питань теорії грошей – їх сутності та вартості. У цих питаннях він повністю залишився на традиційній для кількісників позиції номіналістичної теорії. Кейнс також неодноразово підкреслював, що за незмінності всіх інших чинників впливу на ціни, зміна кількості грошей прямо впливає на рівень цін, хоч цей вплив не є прямо пропорційним.

2. Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі.

У традиціях кембриджської школи Кейнс відвів важливе місце аналізу мотивів нагромадження грошей. У Кейнса їх 3: трансакційний, обачності та спекулятивний. Перші два пов’язані з традиційною роллю грошей як засобу обігу та платежу. Головна новизна; внесена Кейнсом, – виокремлення 3 елемента попиту на гроші – попиту на спекулятивні залишки. Кейнс пов’язав його з динамікою ціни на фін. активи, зокрема облігації, тобто з процентом.

Кейнс вважав, що з допомогою регулювання податків та дефіцитного бюджетного фін-ня сусп. потреб можна більш оперативно і дійово впливати на платоспроможний попит, ніж через монетарну політику.

Дж. М. Кейнс остаточно відкинув постулати класичної теорії, що "гроші не мають значення" у відтворювальному процесі, що це лише другорядний технічний інструмент, і довів протилежне: гроші мають суттєве значення і виконують самостійну роль у розвитку економіки. Вони активно впливають на мотиви поведінки економічних суб'єктів, на їх господарські рішення і тому є джерелом стимулювання підприємницької активності і розвитку виробництва.

Економічна теорія Кейнса глибоко вплинула на всю економічну думку Заходу. Вона була домінуючою протягом кількох десятиліть, її рекомендації широко застосовувалися в економічних програмах урядів більшості західних країн. Це пояснюється тим, що кейнсіанська доктрина з'явилася у розпалі великої економічної депресії 1929-1933 pp., коли традиційна монетарна політика була паралізована і виявилася неспроможною вивести економіку з глибокої кризи. Рекомендації ж Кейнса давали можливість активно впливати передусім на зайнятість і обсяги виробництва як "найвужчі" місця економічного розвитку, вказуючи шлях виходу з кризи.

5. Характеристика основних теорій грошей.

Виділяють здебільшого такі основні теорії грошей: металістична; номіналістична та кількісна теорія грошей.

Металістична теорія грошей. Вона виникла в 16 - 17 століттях., В епоху первісного нагромадження капіталу, і грунтувалася на поглядах меркантилістів, які ототожнювали багатство з грошима, а гроші - з дорогоцінними металами.

Основні положення металістичної теорії грошей зводяться до наступного:

- Гроші тотожні товарах, а грошовий обіг - товарного обміну;

- Грошима є тільки благородні метали, а золото і срібло є грошима за своєю природою, в силу притаманних їм природних властивостей;

- Гроші - це технічне знаряддя обміну;

- Вартість грошей виступає природною властивістю дорогоцінних металів;

- Металеві гроші виконують три основні функції: міри вартості, утворення скарбів та світових грошей. Функція утворення скарбів (заощадження) дозволяє раз межувати дійсні гроші та грошові знаки, які є сурогатами грошей, так як цю функцію можуть виконувати лише металеві гроші (золото і срібло).

Для металістичних поглядів характерно нерозуміння сутності паперових і кредитних грошей. Представники раннього металізму (Т. Мен, У. Стеффорд, А. Монкретьєн та ін) отри цалі можливість їх обігу; представники пізнього металлизма (К. Кніс, В. Лексис та ін) визнавали, але за обов'язкової умови розміну цих грошових знаків на метали.

Неспроможність металевої теорії грошей полягає в наступному: ототожнення грошей зі шляхетними металами, приписування золоту і сріблу як таким властивостей грошей; одностороннє розгляд тільки деяких функцій грошей; нездатність пояснити існування паперових грошей.

У 19 столітті металістична теорія грошей у трактуванні, признає обіг паперових і кредитних грошей за умови обов'язкового розміну їх на метали, отримала дуже широке поширення. Її положення застосовувалися при проведенні грошових реформ, спрямованих на боротьбу з інфляцією. В даний час металістичні погляди зустрічаються дуже рідко.

Номіналістичної теорія грошей. Ця теорія зародилася при рабовласницькому ладі і отримала систематичне розвиток в 17 - 18 століттях. Причиною появи номіналістичних поглядів став перехід від використання злитків дорогоцінних металів до обігу монет, які приймалися при обміні не за вагою, а за номіналом. При цьому виникала можливість відхилення номінальної вартості монети від вартості що міститься в ній металу.

Основні положення номіналістичної теорії:

- Будь-які гроші - металеві, паперові та кредитні - являють собою лише умовні номінальні знаки, позбавлені внутрішньої вартості. Грошима вони є лише внаслідок прийняття відповідних законодавчих актів або угоди між людьми. Усі функціональні форми грошей не мають ніякого зв'язку з грошовим товаром;

- Купівельна сила грошей, виражена в індексах цін, встановлюється державою (шляхом прийняття закону або на базі економічних процесів) і регулюється їх кількістю в обігу;

- Ціна і вартість товарів тотожні. Гроші, будучи абстрактними рахунковими одиницями, виконують не економічну функцію міри вартості, а технічну функцію масштабу цін.

За час розвитку номиналистическим поглядів підходи до трактування сутності грошей у рамках цієї теорії зазнали певну еволюцію. Ранні номіналісти, найбільш відомими представниками яких були англійські економісти Д. Стюарт, Д. Берклі, Д. Беллерс, Н. Барбон, розглядали гроші як ідеальні грошові одиниці, умовні знаки, вича не мають нічого спільного з товарами.

Кількісна теорія. Для абстактної теорії грошей хар-не явне перебільшення уваги до внутр. аспектів явища грошей і недооцінка їх зовн. аспектів, що проявляються у впливі грошей на ек. процеси. Найбільш відомими проявами такого підходу є номіналістична теорія, металістична теорія, державна теорія, функціональна теорія, марксистська теорія та ін.

Представники 2 напряму приймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов’язані з місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі. Цей підхід наз. прикладною теорією грошей (або монетаристська теор).

Найбільш відомим, ключовим напрямом монетаристської теорії є кількісна теорія, яка, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію та сучасний монетарним. Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей як її відносно самостійне відгалуження сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція монетарист. теорії.

Обидві вони мають єдину базу – прикладну теорію грошей, що більше їх зближує, ніж роз’єднує. Завдяки їх зближенню на суч. етапі формується 3 напрям монетаристської теорії, і наз. кейнсіансько-неокласичний синтез.

Класична кількісна теорія грошей послужила методологічною основою всього подальшого розвитку монетаристської теорії, включаючи і сучасні її напрями.

Основні її принципи (постулати) протягом багатовікового розвитку ек. думки лише зазнавали деяких уточнень, доповнень, поглиблень, залишаючись в основі своїй незмінними.

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кількості благородних металів, був Боден. Він дійшов висновку, що високі ціни хоч і зумовлюються багатьма причинами, проте основною серед них є збільшення кількості золота й срібла

Юм дав поштовх до формування концепцій «нейтральності грошей» та екзогенного, нав’язаного ззовні характеру зміни грошової маси в обігу.

Маркс однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей