30. Валютні операції комерційних банків.

Валюта – це грошова одиниця, що використовується для вимірювання величини вартості товару.

Поняття «валюта» використовується у трьох значеннях: національна валюта – грошова одиниця даної країни;іноземна валюта – це грошові знаки іноземних держав;міжнародна (регіональна) валюта – це спеціальні права запозичення (СПЗ) та євро.

Валютні операції – операції, пов’язані з використанням іноземної валюти та платіжних засобів в іноземній валюті як засобу платежу та переміщення валютних цінностей між різними суб’єктами ринку.

Учасники (суб’єкти) валютних операцій поділяються на дві категорії – резидентів і нерезидентів.

До резидентів відносять:

• Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, які мають постійне місце проживання на території України);

• Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність на підставі законів України ;

• Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва України за кордоном, які мають імунітет і дипломатичні привілеї, а також філії та представництва підприємств і організацій України за кордоном, що не здійснюють підприємницької діяльності.

До нерезидентів відносять:

• Фізичні особи (громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства), які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі й ті, що тимчасово перебувають на території України.;

• Юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності, що не мають статусу юридичної особи (філії, представництва тощо), з місцезнаходженням за межами України, які створені і діють відповідно до законодавства іноземної держави;

• Дипломатичні, консульські, торговельні та інші офіційні представництва іноземних держав, розташовані на території України.

Об’єктами валютних операцій є валютні цінності, до яких відносять:

• Іноземну валюту, ЦП в іноземній валюті (чеки, векселі, облігації);

• Інші боргові зобов’язання, виражені в іноземній валюті;

• Дорогоцінні метали – золото, срібло, платина, природні дорогоцінні каміння.

Операції з валютними цінностями поділяють на два види:- поточні валютні операції; - операції, пов’язані з рухом капіталу.

До поточних валютних операцій відносять:

• розрахунки за товари, роботи, послуги;

• за експорт та імпорт;

• погашення (сплата) короткострокових кредитів тощо.

• перекази;

До капітальних валютних операцій відносять:

• прямі інвестиції, тобто вкладення в статутний капітал підприємств;

• портфельні інвестиції, тобто придбання ЦП;

• довгострокове кредитування тощо.

За ступенем складності та ризикованості банківські операції з іноземною валютою можна класифікувати таким чином:

• ведення валютних розрахунків клієнтів;

• неторговельні операції;

• операції за міжнародними торговельними розрахунками;

• операції з торгівлі іноземною валютою на внутрішньому та зовнішньому валютному ринку;

• операції з монетарними металами на внутрішньому та міжнародних ринках.

Валютні операції здійснюються уповноваженими банками, тобто банками, що мають ліцензії НБУ на здійснення цих операцій. Банки, які одержали ліцензію на здійснення операцій в іноземній валюті, виконують функції агента валютного контролю за операціями своїх клієнтів.

При проведення валютних операцій банки керуються законодавчими та нормативними актами України. Для проведення операцій з іноземною валютою в банках для клієнтів відкривають спеціальні рахунки.

Банківські рахунки в іноземній валюті поділяються на:

• поточні;

• депозитні (вкладні).

Поточний рахунок в іноземній валюті призначений для проведення розрахунків клієнтів банку в безготівковій та готівковій іноземній валюті при здійсненні поточних операцій, визначених чинним законодавством України, та для погашення заборгованості по кредитах в іноземній валюті.

Вкладні (депозитні) рахунки в іноземній валюті відкриваються уповноваженим банком фізичним і юридичним особам (резидентам та нерезидентам) на підставі укладеного депозитного договору між власником рахунку та банком на визначений у договорі строк.

Поточними неторговельними операціями є такі розрахунки:

• Виплата іноземної валюти готівкою та платіжними документами на витрати, пов’язані з відрядженням;

• Виплата авторських гонорарів, оплата праці нерезидентів, які працюють в Україні за трудовими контрактами;

• Здійснення обмінних операцій з іноземною валютою та платіжними документами в іноземній валюті;

• Виплата іноземної валюти готівкою, за чеками та пластиковими картками фізичним особам – резидентам і нерезидентам;

• Купівля платіжних документів в іноземній валюті фізичними особами – резидентами та нерезидентами;

• Виплата іноземної валюти готівкою за переказами з-за кордону та переказу готівки за межі України;

• Прийом іноземної валюти на інкасо та експертизу.

Торгівельні операції в іноземній валюті пов’язані з обслуговуванням зовнішньоекономічної діяльності резидентів; експорту - імпорту товарів (робіт, послуг). Порядок проведення таких розрахунків регламентується законодавством України і міжнародними правилами оформлення та оплати платіжних документів.

Валюта (найчастіше вільно конвертована) та форми розрахунків при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності визначаються контрагентами самостійно і фіксуються в умовах зовнішньоекономічного контракту.

В цьому контракті обумовлюють:умови поставок товарів, відповідно до міжнародних правил, затверджених Міжнародною торговельною палатою (INKOTERMS – International Commercial Terms 1990),ціну одиниці виміру товару, загальну вартість контракту, валюту платежу.

Валюта ціни може не збігатись із валютою платежу, тому обумовлюють також у контракті обмінний курс однієї валюти на іншу.

Розрахунки за експортно-імпортними операціями між резидентами України та юридичними особами – нерезидентами України проводяться через кореспондентські рахунки банків-нерезидентів, відкриті в уповноважених банках України у гривнях, а також через рахунки в гривнях, які відкриваються постійним представництвам нерезидентів в Україні відповідно до ліцензії Національного банку України.

При проведенні експортно-імпортних операцій встановлено термін – 90 календарних днів. Оплата зовнішньоторговельних контрактів відбувається в одній із загальноприйнятих форм розрахунків:

• банківським переказом;

• інкасо;

• акредитивом;

• розрахунками за відкритим рахунком;

• розрахунками з використанням чеків.

Торгівля іноземною валютою на території України юридичними особами – резидентами і нерезидентами здійснюється через уповноважені банки та інші фінансові установи, що одержали ліцензію НБУ на ці операції, виключно на міжбанківському валютному ринку.

Суб’єктами міжбанківського валютного ринку України є:

• Національний банк України;

• уповноважені банки;

• уповноважені фінансові установи, що отримали індивідуальні ліцензії НБУ.

Суб’єкти міжбанківського валютного ринку України мають право купувати іноземну валюту для власних потреб (як за готівкові, так і безготівкові кошти) та за дорученням клієнтів (резидентів і нерезидентів), з метою перерахування інвалюти за межі України чи в інших випадках, що не суперечать чинному законодавству

Продаж уповноваженими банками іноземної валюти своїм клієнтам можливий лише за наявності необхідного еквівалента в гривнях на їх поточних рахунках.

Уповноважені банки протягом 3-х робочих днів від дня зарахування коштів на розподільчі рахунки експортерів одержують від них заявки на обов’язків продаж іноземної валюти і викуповують її (у разі ненадходження заявок здійснюють продаж у примусовому порядку).

Національна валюта, одержана від продажу іноземної валюти, має бути зарахована на поточний рахунок суб’єкта торгів протягом 2-х робочих днів.

Куплена клієнтом іноземна валюта має бути використана на зазначені в заявці цілі протягом 5-ти банківських днів.

Операції на валютному ринку поділяються на:

- касові, або операції з негайною поставкою;

- строкові.

Касові операції полягають у купівлі – продажі валюти на умовах поставки її не пізніше другого робочого дня з дня укладання годи за курсом, узгодженим у момент її підписання. Такі угоди можуть передбачати поставку валюти в той же день, на наступний робочий день, проте найчастіше – на другий робочий день.

Ця остання угода називається “спот”, а касові операції на цій умові – “операції спот”. Операції спот дають можливість їх учасникам оперативно задовольнити свої потреби у валюті на вигідних умовах.

Строкові валютні операції полягають у купівлі – продажу валютних цінностей з відстрочкою поставки їх на термін, що перевищує два робочі дні

Ці операції, в свою чергу, підрозділяються на кілька видів залежно від механізму їх здійснення:

• форвардні,

• ф‘ючерсні,

• опціонні

• та їх похідні.

Форвардні операції – це строкові валютні операції, оформлені угодою між двома суб‘єктами, в якій зазначається сума валюти, термін поставки валюти та курс, визначений у момент укладання контракту.

У форвардних контрактах строки передачі валюти звичайно визначаються в 1,2,3,6 та 12 місяців.

Ф‘ючерсні операції – це строкові валютні операцій, в яких два контрагенти зобов‘язуються купити або продати певну суму валюти в певний строк за курсом, установленим у момент укладання угоди (купівлі – продажу ф‘ючерсного контракту).

Відмінності їх від форвардних операцій зводяться до такого:

• вони здійснюються тільки на біржах, під їх контролем;

• форма і умови контрактів чітко уніфіковані (біржа строго визначає вид валюти, що продається, обсяг операцій, строк оплати, курс).

• до остаточної оплати ф‘ючерсного контракту він може перепродаватися на біржі, тобто сам є об‘єктом валютних операцій.

Опціонні операції – це строкові операцій, за яких між учасниками укладається особлива угода, що надає одному з них право (але не обов‘язок) купити чи продати другому певну суму валюти в установлений строк і за узгодженим сторонами курсом. Така угода називається опціон. Крім цих операцій широко застосовуються цілий ряд похідних від зазначених вище операцій.

Валютний своп – це комбінація двох операцій з валютами на умовах спот і форвард, які здійснюються одночасно і розраховані на одну і ту ж саму валюту.

Валютний арбітраж – це комбінація з кількох операцій з купівлі та продажу двох чи кількох валют за різними курсами з метою одержання додаткового доходу. Це типова спекулятивна операція, що розрахована на дохід завдяки різниці в курсах на одному й тому ж самому ринку, але в різні строки (часовий арбітраж), або в один і той же час, але на різних ринках (просторовий арбітраж).