30. Характеристика операцій банків із-за позичення коштів.

До запозичених коштів банку належать:

• міжбанківський кредит (кредити, отримані в інших банках та НБУ)

• кошти, отримані від емісії боргових зобов’язань ( облігацій);

• позики на міжнародних фінансових ринках (синдиковані кредити, емісія єврооблігацій);

Міжбанківський кредит

Кредитними ресурсами торгують стійкі комерційні банки, у яких завжди є надлишок ресурсів. Міжбанківський кредит оформляється угодою.

Перевагами операцій з міжбанківського кредитування виступають передусім простота оформлення та оперативність здійснення. Однак міжбанківські кредити є досить дорогим ресурсом і тому слід уникати збільшення їхньої частки у загальній структурі зобов’язань банку. До того ж НБУ обмежує розмір кредитів на міжбанківському ринку двократним розміром власних коштів банку.

Види міжбанківських кредитів:

Одноденні банківські кредити –овернайт - використовуються для підтримання поточної ліквідності.

Строкові кредити надаються на термін від 1 дня до 3-6 місяців.

Безстрокові кредити – онкольні - строк угоди автоматично продовжується щодня доки одна із сторін не прийме рішення про розірвання угоди.

Кредити від НБУ

Центральний банк являється банком комерційних банків, кредитором в останній інстанції. Кредитування банків НБУ здійснює способами, які є загальноприйнятими у світовій банківській практиці:

- селективне адресне кредитування на певні цільові програми;

- кредитні аукціони;

- ломбардні кредити під забезпечення ОВДП

- операції репо

- стабілізаційні кредити

- кредитні тендери

- кредити овернайт

Ломбардний кредит - кредит під забезпечення ОВДП строком до 30 днів.

Стабілізаційний кредит- кредит на підтримку здійснення заходів фінансового оздоровлення банку на умовах, визначених Правлінням НБУ.

Тендерний кредит – кредитування центральним банком КБ-ів через їх відбір за встановленими критеріями.

Кількісний тендер - ЦБ наперед оголошує процентну ставку за кредит.

Процентний тендер (ціновий) - процентну ставку за кредит пропонують комерційні банки.

Операції репо - це операції, для здійснення яких укладається угода між НБУ і комерційними банками про продаж-купівлю державних цінних паперів на певний строк із зобов’язанням зворотної купівлі - продажу у визначений термін за обумовленою ціною. Різниця між ціною прямої і зворотної операції становить відсоток за кредит.

Емісія боргових зобов’язань

Комерційні банки можуть залучати кошти шляхом випуску власних боргових зобов’язань— облігацій.

Облігації– це довгострокові зобов’язання банку, які дають право їх власникам на одержання фінансового доходу і не дають право на участь в управлінні банком.

Відповідно до чинного законодавства, банківські облігації можуть випускатись на суму, що не перевищує 25 % розміру статутного капіталу банку і тільки після повної оплати всіх випущених раніше акцій.

Серед основних сучасних методів зовнішніх запозичень банків є емісія і продаж єврооблігацій на міжнародних фінансових ринках та одержання синдикованих кредитів.

Єврооблігації — це міжнародні боргові цінні папери, номіновані у валюті, відмінній від валюти країни емітента, випускаються позичальниками для отримання довгострокової позики та розміщуються серед іноземних інвесторів.

До переваг запозичень через ринок єврооблігацій можна віднести:

• суттєвий розмір позики (як правило, понад 100 млн. дол.);

• довготривалість залучення (у середньому 4—5 років, а довгострокові — більше 20 років);

• відсутність прямого оподаткування (відсотки сплачуються без вирахування податків на відсотки та дивіденди, за винятком того, якщо це не передбачено законодавством країни інвестора);

• висока надійність (лише установи, які отримали високий кредитний рейтинг, мають змогу залучати кошти шляхом емісії єврооблігацій);

• відсутність застави (для облігацій типу LPN, що набули поширення серед українських банків);

Разом із тим, найсуттєвішим недоліком ринку єврооблігацій є його недоступність для більшості українських банків. Це зумовлено низькою ефективністю діяльності вітчизняних банків, що не дає їм змогу отримати високі кредитні рейтинги.

Ще одним методом банківських запозичень на міжнародних фінансових ринках є синдиковане кредитування.

Синдикований кредит — це кредит, що надається декількома кредиторами одному позичальникові. Сутність такого кредитування полягає у тому, що позика надається банківським синдикатом, в якому один із банків бере на себе роль менеджера, збирає з банків-учасників необхідну для клієнта суму коштів, укладає з ним кредитний договір і видає кредит.