30. Залучені ресурси комерційних банків, порядок їх формування

До залучених коштів належать: депозити (кошти фізичних і юридичних осіб); цінні папери власного боргу (ощадні (депозитні)сертифікати, векселі ), міжбанківські кредити.

Основну частину залучених коштів складають депозити. Депозити за різними оцінками забезпечують від 70 до 95 % банківських ресурсів.

Депозит – це грошові кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті , які банк прийняв від вкладника на визначений строк зберігання чи без зазначення такого строку під процент і підлягають виплаті вкладнику відповідно умов, визначених депозитним договором.

Операції пов’язані із залученням грошових коштів на вклади мають назву депозитних. Депозитним може бути будь-який відкритий клієнту рахунок у банку, на якому зберігаються його грошові кошти. Сукупність депозитних рахунків, відкритих в банку складає його депозитну базу.

За формою використання рахунків депозити поділяються на:

• депозити до запитання;

• строкові депозити.

Депозити до запитання можуть бути вилучені власниками на першу вимогу. Кошти можна вилучити як готівкою так і в безготівковому порядку – переказом на інший рахунок. Як правило, на депозити до запитання не сплачують %. Для покриття операційних витрат, пов’язаних з веденням поточних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду.

Строкові депозити – це кошти, що розміщені в банку на певний строк і можуть бути знятими після закінчення терміну. Строкові вклади є для банків кращим видом депозитів, оскільки вони стабільні. На строкові вклади виплачується високий депозитний %, рівень якого диференціюється залежно від терміну, виду внеску, періоду повідомлення про вилучення вкладу.

У складі цінних паперів власного боргу банку виділяють ощадні (депозитні) сертифікати та векселі.

Ощадний (депозитний) сертифікат — це письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право власника сертифіката або його правонаступника на одержання після закінчення встановленого строку суми вкладу (депозиту) та процентів, установлених сертифікатом банку, який його видав .

Депозитні сертифікати надаються юридичним особам, а ощадні — фізичним особам. За своєю сутністю вони подібні до строкових депозитів, тому що містять вкладені кошти фізичних або юридичних осіб та випускаються на визначений термін під відсотки. Проте мають місце і суттєві відмінності. Ощадні (депозитні) сертифікати є депозитами за змістом, а за формою — це цінні папери, які можуть обертатися на фондовому ринку. У порівнянні з депозитними рахунками сертифікати є більш універсальними та зручними як для банку, так і для його клієнтів. Їх можна передавати, дарувати, успадковувати, продавати тощо. Разом з тим, розглядаючи депозитні сертифікати як цінні папери, варто зауважити їхній основний недолік — витрати банку на емісію.

Банки також можуть залучати кошти економічних суб’єктів за допомогою векселів.

Банківський вексель — це цінний папір, в якому міститься безумовне грошове зобов’язання банку про сплату зазначеної у векселі суми векселетримачу у встановлений термін. Банківський вексель має депозитну природу, оскільки призначений для залу¬чення вільних коштів фізичних та юридичних осіб. Вони можуть використовуватись як застава, засіб розрахунку за товари та послуги або просто як джерело отримання доходу у вигляді банківських відсотків. Вексель може легко та швидко змінювати свого власника за допомогою індосаменту, тобто здійснення передаточного надпису на його звороті. (вексель в Україні мало розвинений)

Впродовж останніх років для вітчизняної банківської системи стає характерною тенденція формуван¬ня банківських ресурсів в основному за рахунок коштів фізичних осіб(до 80 %).