27. Склад та структура ресурсів комерційного банку

Банківські ресурси – сукупність його власних коштів, залучених та запозичених коштів, що знаходяться у його розпорядженні та використовуються для здійснення банківської діяльності шляхом проведення активних операцій та надання послуг з метою отримання прибутку.

Операції, за допомогою яких комерційні банки формують свої ресурси, називаються пасивними.

За джерелами формування ресурси комерційних банків поділяються на: власні кошти;залучені кошти ; запозичені кошти.

Власні кошти (капітал) банку – грошові кошти внесені засновниками банку і грошові кошти фондів, які створюються банками для забезпечення фінансової стабільності та ефективної діяльності банку.

Залучені кошти банку — це сукупність коштів на поточних, депозитних та інших рахунках юридичних та фізичних осіб, на рахунках громадських організацій, різноманітних суспільних фондів, які використовуються в активних операціях з метою отримання прибутку чи забезпечення ліквідності банку.

Запозичені кошти банку — це кредити від інших банків, у тому числі й НБУ, отримання коштів від емісії та продажу облігацій, а також позики на міжнародних фінансових ринках.

Більша частина банківських ресурсів формується за рахунок залучених та позичених коштів. Головним джерелом банківських ресурсів є залучений капітал. Власний капітал комерційних банків займає невелику питому вагу у сукупному капіталі. Для комерційних банків достатнім являється, якщо власний капітал становить ~ 10-15 % усіх банківських ресурсів.

Згідно з нормативом, встановленим НБУ, залучені та запозичені кошти не повинні перевищувати розміри власного капіталу більш ніж у 12 разів.

30. Джерела і порядок формування власного капіталу банку.

Власні кошти банку прийнято називати капіталом банку.

До капіталу банку входить: - статутний капітал; - резервний фонд; - спеціальні фонди виробничого та соціального призначення; - нерозподілений прибуток.

Капітал комерційного банку виконує основні функції: захисну, оперативну, регулюючу.

Захисна функція полягає у страхуванні інтересів вкладників і кредиторів, а також покриття збитків або банкрутства банку.

Оперативна функція – полягає у забезпеченні фінансової основи діяльності банку. Власний капітал виконує оперативну функцію при створенні банку на початковому етапі, до моменту накопичення залучених і запозичених коштів; для розширення діяльності, створення філій; впровадження нових послуг; придбання меблів, комп’ютерної техніки; будівництва.

Регулююча функція пов’язана зі встановленими центральним банком для комерційних банків певних нормативів щодо розміру власного капіталу з метою гарантування стабільного функціонування банків.

Статутний капітал посідає базове місце у капіталі банку, бо через нього реалізуються основні права власників комерційних банків – право на дохід та право на управління банком.

Статутний капітал формують шляхом випуску та розміщення акцій. двох видів іменних акцій — звичайних та привілейованих. Власники звичайних акцій беруть участь в управлінні банку та поділяють з ним усі його доходи, збитки та ризики. Привілейовані акції дають право їхнім власникам на отримання фіксованого розміру дивідендів, що не залежить від одержаного банком прибутку. Власники привілейованих акцій у разі ліквідації банку та розподілу його майна мають переваги порівняно 3 власниками звичайних акцій: їм повертається вартість привілейованих акцій, однак після того, як будуть задоволені грошові вимоги кредиторів банку.Власники привілейованих акцій не беруть участі в управлінні банком.Мінімальний розмір статутного капіталу на момент державної реєстрації юридичної особи, яка має намір здійснювати банківську діяльність, не може бути меншим 500 мільйонів гривень.

Резервний фонд формується в процесі діяльності комерційного банку. Він призначений для покриття можливих збитків за всіма статтями активів і позабалансовими зобов’язаннями. Наявність резервного фонду забезпечує стійкість КБ.

Величина резервного капіталу, як правило, становить 25 % від розміру статутного капіталу. Джерело формування резервного фонду – відрахування від прибутку, розмір якого встановлюється Правлінням банку, але має бути не менше законодавчо встановленої величини, 5 % від суми прибутку. Якщо в процесі, або після створення резервного фонду із нього здійснюється виплата для покриття збитків, то відрахування із прибутку продовжуються до відновлення встановленого розміру.

Крім резервного фонду в комерційних банках створюються спеціальні фонди, призначені для виробничого і соціального розвитку банку. Їх формування теж здійснюється за рахунок прибутку.

Нерозподілений прибуток – це тимчасово вільні кошти банку, які не розподілені між засновниками у формі дивідендів та не зараховані у фонди банку. Він створюється у вигляді залишку прибутку після сплати податків та відрахування до фондів банку.

Формуючи власний капітал, комерційний банк повинен вибрати такий порядок формування, який при мінімумі затрат на його утворення та функціонування забезпечував би виплату достатніх дивідендів акціонерам, та створював умови для розвитку банку.

З метою підтримки ліквідності банків на належному рівні та забезпечення їх економічної стабільності НБУ ввів показники достатності капіталу(нормативи капіталу). Достатність капіталу – здатність банку покривати свої зобов’язання без врахування ризикованості операцій.