5. За видами операцій:

• ринок конверсійних операцій;

• ринок депозитних операцій;

• ринок кредитних операцій.

6. За територіальною ознакою:

• європейський ринок;

• північноамериканський ринок;

• далекосхідний ринок тощо.

Основними функціями є:

• забезпечення умов та механізмів для реалізації валютної політики держави;

• створення суб'єктам валютних відносин передумов для своєчасного здійснення міжнародних платежів за поточними і капітальними розрахунками та сприяння завдяки цьому розвитку зовнішньої торгівлі;

• забезпечення прибутку учасникам валютних відносин;

• формування та урівноваження попиту і пропозиції валюти і регулювання валютного курсу;

• страхування валютних ризиків;

• диверсифікація валютних резервів.

15. Валютні системи їх сутність та еволюція.

Валютна система - це організаційно-правова форма реалізації валютних відносин у межах певного економічного простору. Ці межі збігаються з межами відповідних валютних ринків. Тому валютні системи поділяються на три види: національні, міжнародні (регіональні) і світову.

Історично першими виникли національні валютні системи. Національна валютна система — це державно-правова форма організації валютних відносин даної країни з іншими країнами та міждержавними фінансовими інститутами, за допомогою яких здійснюють міжнародні кредитно-розрахункові операції, формуються та використовуються валютні резерви країни.

Міжнародні та світова валютні системи ґрунтуються на багатьох валютах провідних країн світу та міжнародних (колективних) валютах (євро, СДР і ін.) і формуються на підставі міждержавних угод та світових традицій.

Етапи еволюції світової валютної системи

І — 1867 р. Паризька конференція — єдиним мірилом світових грошей визнано золото.

Золотомонетний стандарт. Ознаки:

— функціонування золота в якості світових грошей;

— фіксація золотого вмісту національної валюти;

— наявність фіксованих валютних курсів;

— на внутрішньому ринку золото виконувало всі функції грошей;

— вільне карбування золотих монет;

— банкноти і білонні монети вільно розмінювалися на золоті.

II — 1922 р. Генуезька конференція — національні кредитні гроші почали використовувати як міжнародні платіжні засоби.

Золото-зливковий стандарт. Ознаки:

— в обігу відсутні золоті монети;

— банкноти і білонні монети розмінювалися на золоті злитки;

— відмінено вільне карбування золотих монет.

III — 1944 р. Бреттон-Вудська конференція — впроваджено золотодевізний та доларовий стандарти.

Золотовалютний стандарт (валютний). Ознаки:

— збереження ролі золота як розрахункової одиниці в міжнародному обігу;

— фіксовані валютні курси;

— заборона вільної купівлі-продажу золота;

— долар у режимі золотого стандарту, прирівнювався до золота.

IV — 1976—1978рр. Ямайська конференція — завершено демонетизацію золота і офіційно впроваджено стандарт СПЗ.

Паперово-валютний стандарт. Ознаки:

— повна демонетизація золота у сфері валютних відносин;

— анульовано офіційну ціну на золото та фіксацію масштабу цін;

— колективна валюта СПЗ стала головним резервним активом та засобом світових грошей;

— впровадження плаваючих валютних курсів для національних грошових одиниць.

Європейська валютна система — ЄВС — форма організації валютних відносин між країнами-членами ЄС, що діє з березня 1979 р.; створена з метою стимулювання європейських інтеграційних процесів і впорядкування валютного ринку. Виникнення ЄВС пов'язане з кризою Бретон-Вудської валютної системи та створенням Ямайської валютної системи як противаги останній. До 1991 р. ЄВС використовувала в основному елементи валютного регулювання, напрацьовані практикою співробітництва між центральними банками країн Західної Європи в 1972—1979 рр. (валютний "коридор"). Ініціаторами створення ЄВС були Німеччина (ФРН) та Франція.

На першому етапі валютної інтеграції (1990—1994 рр.) країни Європейського Союзу розв'язали важливе завдання — створення самої концепції валютної інтеграції та розробили основні принципи її реалізації. Головним досягненням цього етапу стало підписання Маастрихтського договору, який, з одного боку, зафіксував прагнення Європи до валютного та економічного об'єднання, з іншого — закріпив основні вимоги до входження країн до цієї спільноти і визначив основні складові нового європейського економічного устрою.

Згідно з Маастрихтським договором (1993 р.) утворено фінансово-економічне об'єднання — Європейський економічний і валютний союз (ЄЕВС). Основне завдання ЄЕВС полягає у завершенні єдиного ринку країн ЄС, скасуванні всіх перешкод на шляху міграції товарів, послуг, капіталів і людей, координації основних напрямів економічної та валютної політики.

За концепцією валютної інтеграції, другий етап розпочався у 1994 р., коли Європейський фонд економічного співробітництва був замінений Європейським валютним інститутом з широкими повноваженнями щодо підготовки створення валютного союзу, координації грошово-кредитної політики центральних банків ЄС, здійснення заходів по підготовці чергового етапу, протягом якого передбачалося створити адекватну інституціальну систему та умови для переходу до єдиної валюти.

Третій етап валютної інтеграції розпочався у червні 1998 р., коли почали функціонувати Європейський центральний банк (ЄЦБ) і Європейська система центральних банків (ЄСЦБ).

Третій етап завершився введенням єдиної валюти — євро, яка замінила національні валюти країн ЄВС спочатку в безготівковому обігу з 1.01.1999 р. Готівкові євро з'явилися у 2002 р.