3. Підстави відмови в наданні допомоги по тимчасовій непрацездатності

Існують випадки, у яких особі, яка звертається за призначенням допомоги, може бути відмовлено в її наданні, а саме:

У разі одержання застрахованою особою травми або її захворювання при вчиненні злочину.

У разі навмисного заподіяння шкоди своєму здоров'ю з метою ухилення від роботи чи інших обов'язків або симуляції хвороби.

За час перебування під арештом і час проведення судово-медичної експертизи.

За час примусового лікування, призначеного за постановою суду.

У разі тимчасової непрацездатності у зв'язку з захворюванням або травмою, що сталися внаслідок алкогольного, токсичного, наркотичного сп'яніння або дій, пов'язаних з таким сп'янінням.

За період перебування особи у відпустці без збереження заробітної плати, творчій відпустці та додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Крім того, особи, які в період отримання допомоги порушують режим, встановлений для них лікарем, або не з'являються без поважних причин у призначений строк на медичний огляд, лікарсько-консультативну комісію ми

МСЕК, втрачають право на цю допомогу з дня допущення порушення на строк, що встановлюється рішенням органу, який призначає допомогу.

4. Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності

Розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності безпосередньо залежить від страхового стажу осіб, які застраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період отримання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

До 01.01.2011р. страховий стаж обчислюється в порядку та на умовах, передбачених раніше діючим законодавством (до 28.02.2001р. -постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.1998р. №1658; після 28.02.2001р. - стаття 7 Закону №2240). Тобто до страхового стажу зараховуються періоди (сума періодів):

• тимчасової втрати працездатності;

• відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами;

• відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

• одержання виплат за окремими видами загальнообов’язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів;

• загального трудового стажу працівника для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, набутого ним до набрання чинності Законом № 2240 (до 28 лютого 2001 року), який обчислювався згідно з Правилами обчислення загального трудового стажу для призначення працівникам допомоги по тимчасовій непрацездатності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 1998 року № 1658.

Якщо виникає потреба у визначенні страхового стажу застрахованої особи, яка на 01.01.2011р. має страховий стаж менше восьми років і не має пільг згідно чинного законодавства, то інформація про страховий стаж застрахованої особи набутий після 01.01.2011р., який обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, надається на запит платників єдиного внеску або застрахованих осіб у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом за погодженням з фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина 4 статті 17 Закону №2464). Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи можна зарахувати як повний за умови, якщо сума сплачених за цей місяць страхових внесків є не меншою ніж сума внеску, обчисленого з розміру мінімальної заробітної плати. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу пропорційно сплаченому внеску.

Тривалість страхового стажу встановлюється на день настання страхового випадку (захворювання або травми тощо), оскільки на сьогодні законодавство не встановлює терміну подання листка непрацездатності за місцем роботи.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до 01 січня 2011р.

Стосовно періоду перебування застрахованої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, то до 1 січня 2011 року він зараховувався до страхового стажу для призначення пенсії і для оплати листка непрацездатності, а після цієї дати для оплати листка непрацездатності не зараховується. Також не зараховується до страхового стажу період одержання застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку виплачують органи праці та соціального захисту населення, оскільки такий вид допомоги не належить до виплат, передбачених окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, як це визначено в листі Виконавчої дирекції ФСС з ТВП від 04.05.2011р. №04-29-1068.

Отже, допомога по тимчасовій непрацездатності залежно від страхового стажу виплачується застрахованим особам в таких розмірах:

1) 50 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж до трьох років;

2) 60 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від трьох до п’яти років;

3) 70 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж від п’яти до восьми років;

4) 100 відсотків середньої заробітної плати (доходу) - застрахованим особам, які мають страховий стаж понад вісім років;

Допомога по тимчасовій непрацездатності призначається у стовідсотковому розмірі незалежно від страхового стажу також деяким категоріям громадян, які мають пільги відповідно до законодавства України.

Відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року це:

Особи, віднесені до 1-4 категорій осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи (стст. 20, 21, 22, 23).

Один з батьків або особа, що їх замінює та доглядає дитину віком до 14 років, яка потерпіла від чорнобильської катастрофи (ст. 30).

Відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту від 22 жовтня 1993 року це:

Інваліди війни (ст. 12).

Учасники війни (ст. 13).

Учасники бойових дій (ст. 14).

Члени сімей ветеранів війни (ст. 15).

Особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною (ст. 16).

особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України "Про жертви нацистських переслідувань";

донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України "Про донорство крові та її компонентів" .

Для розрахунку суми допомоги по тимчасовій непрацездатності необхідно визначити:

• середньоденну (середньогодинну) заробітну плату;

• розмір страхового стажу;

• дні (години) непрацездатності, що підлягають оплаті.

Сума, що виплачується за лікарняним листком, залежить від страхового стажу працівника та його офіційного заробітку за останні півроку.

Застраховані особи, які протягом дванадцяти місяців перед настанням страхового випадку за даними Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців, мають право на матеріальне забезпечення відповідно до цього Закону в таких розмірах:

1) допомога по тимчасовій непрацездатності - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку;

2) допомога по вагітності та пологах - виходячи з нарахованої заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески, але в розрахунку на місяць не вище двократного розміру мінімальної заробітної плати та не менше за розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом у місяці настання страхового випадку.

Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною або хворим членом сім'ї) в розрахунку на місяць не повинна перевищувати розміру максимальної величини (граничної суми) місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачувались страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням.