- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
Головний мозок складають права і ліва півкулі великого мозку та мозковий стовбур, в якому виділяють проміжний, середній та задній мозок (містить міст і мозочок), а також довгастий мозок. В головному мозку локалізовані центри вищої нервової діяльності. Морфологічною особливістю головного мозку є складний розподіл сірої і білої речовин. Більша частина сірої речовини розташовується на поверхні великих півкуль головного мозку і мозочка, утворюючи його кору. Менша частина формує чисельні ядра стовбура мозку. Білу речовину мозку утворюють відростки нейронів, нервові волокна.
Усі компоненти головного мозку розташовані у черепній коробці і побудовані з мультиполярних нервових клітин, нейроглії, нервових волокон та нервових закінчень. Кількість нейроцитів величезна, за даними різних джерел досягає 100 млрд, або більше. Маса мозку немовляти складає 380 – 400г. Маса мозку однорічної дитини досягає до 800 г. У молодших школярів маса головного мозку складає 1250 -1300 г, що майже відповідає масі дорослої людини. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2 % загальної маси тіла, у жінок — 2,5 %. Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І. С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017. Найважчий мозок — 2900 г — був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Встановлено, що інтелект людини знижується лише у тому випадку, коли його маса зменшується до 900 г і менше. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з'ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним.
Поверхня великого мозку утворює розділені борознами закрутки, внаслідок чого значно збільшується площа кори. Сіра речовина поверхні великих півкуль має товщину близько 3мм. Максимального розвитку вона досягає у передній центральній закрутці, де товщина її наближається до 5мм. Кору великих півкуль мозку людини утворюють близько 50 мільярдів нервових клітин. Тут здійснюється вищий аналіз і синтез нервових імпульсів, або вища нервова діяльність. Окремі ділянки кори відповідають за певні прояви вищої нервової діяльності (мову, зір, слух, нюх тощо) і мають назву полів.
Головний мозок розташований в порожнині черепа і має такі відділи: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміжний мозок і великий мозок. Довгастий мозок, міст, середній і проміжний мозок складають стовбур головного мозку.
Довгастий мозок є продовженням спинного мозку і переходить у задній мозок. Виконує рефлекторну та провідну функції. В ньому знаходяться центри безумовних рефлексів жування, ковтання, ссання, кашлю, чхання, блювання, мигання. Регулює дихання, травлення, кровообіг.
Задній мозок складається з моста та мозочка. Міст разом з довгастим мозком є продовженням спинного мозку, він виконує рефлекторну та провідну функції. Він зв’язує довгастий і середній мозок. Мозочок розташований безпосередньо над довгастим мозком, його поверхню утворює сіра речовина, під нею розташована біла речовина. Він регулює рухові акти, координацію рухів.
Середній мозок підтримує тонус скелетних м’язів. В ньому розміщені центри орієнтувальних рефлексів на зорові та звукові подразники.
Проміжним мозком закінчується стовбурова частина головного мозку. Через нього проходять імпульси до кори великих півкуль від усіх рецепторів — зорових, слухових, шкірних та ін. Від діяльності проміжного мозку залежить здійснення більшості складних рухових рефлексів — ходіння, бігу, плавання. Він узгоджує роботу різних внутрішніх органів. Регулює обмін речовин, температуру тіла, виробляє біологічно активні речовини (гормони), які здійснюють гуморальну регуляцію діяльності організму.
Великий (кінцевий) мозок складається з двох півкуль головного мозку, що вкривають середній і проміжний мозок. їхня поверхня вкрита корою, яка утворена сірою речовиною. Під корою знаходиться біла речовина. Сіра речовина вкриває півкулі мозку і мозочка, утворюючи кору. Крім того, вона у вигляді окремих
скупчень (ядер) міститься всередині білої речовини. Біла речовина утворює провідні шляхи, які зв’язують головний мозок із спинним, а також частини головного мозку між собою. У корі головного мозку виділяють чутливі і рухові зони. Поверхня півкуль складчаста — має борозни і опуклі звивини, що збільшує її площу. Борозни ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, скроневу і потиличну частини. У задній центральній звивині позаду центральної борозни розміщена зона шкірної ти. суглобно-м’язо- вої чутливості, у передній центральній звивині — рухова зона, у скроневій — слухова. Зорова зона розміщена в корі потиличної частини півкуль. Поблизу бокової борозни розміщена смакова зона. Нюхова зона розміщена біля основи півкуль. Чисто мовної зони немає. Вона представлена в корі скроневої частини, нижній лобовій звивині зліва, на тім’яній частині. Кора великих півкуль функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної діяльності людини.
У людини, як і в інших хордових, налічується 12 пар череп- номозкових нервів, які відходять від головного мозку. Вони здійснюють зв’язок між мозком та органами чуття, м’язами і залозами голови.
