21. Характеристика великих півкуль головного мозку.

Головний мозок складають права і ліва півкулі великого мозку та мозковий стовбур, в якому виділяють проміжний, середній та задній мозок (містить міст і мозочок), а також довгастий мозок. В головному мозку локалізовані центри вищої нервової діяльності. Морфологічною особливістю головного мозку є складний розподіл сірої і білої речовин. Більша частина сірої речовини розташовується на поверхні великих півкуль головного мозку і мозочка, утворюючи його кору. Менша частина формує чисельні ядра стовбура мозку. Білу речовину мозку утворюють відростки нейронів, нервові волокна.

Усі компоненти головного мозку розташова­ні у черепній коробці і побудова­ні з мультиполярних нервових клітин, нейроглії, нервових волокон та нервових закінчень. Кількість нейроцитів величезна, за даними різних джерел досягає 100 млрд, або більше. Маса мозку немовляти складає 380 – 400г. Маса мозку однорічної дитини досягає до 800 г. У молодших школярів маса головного мозку складає 1250 -1300 г, що майже відповідає масі дорослої людини. Середня маса мозку у чоловіків — 1375 г, у жінок — 1275 г. У чоловіків він становить 2 % загальної маси тіла, у жінок — 2,5 %. Довгий час панувала думка, що від маси мозку залежать розумові здібності людини: чим більша маса мозку, тим обдарованіша людина. Але, як з'ясувалося пізніше, це не так. Наприклад, мозок І. С. Тургенєва важив 2012 г, а мозок Анатоля Франса — 1017. Найважчий мозок — 2900 г — був виявлений у індивіда, який прожив усього 3 роки. Мозок його у функціональному відношенні був неповноцінним. Встановлено, що інтелект людини знижується лише у тому випадку, коли його маса зменшується до 900 г і менше. Отже, поки що прямої залежності між масою мозку та розумовими здібностями людини не виявлено. Але з'ясована гранична маса мозку (900 г), за межею якої він вважається неповноцінним.

По­верхня великого мозку утворює розділені борознами закрутки, внаслідок чого значно збіль­шується площа кори. Сіра ре­човина поверхні великих пів­куль має товщину близько 3мм. Максимального розвитку вона досягає у передній центральній закрутці, де товщина її набли­жається до 5мм. Кору ве­ликих півкуль мозку лю­дини утворюють близько 50 мільярдів нервових клітин. Тут здійснюється вищий аналіз і синтез нервових імпульсів, або вища нервова діяльність. Окремі ділянки кори відповідають за певні прояви вищої нервової діяльності (мову, зір, слух, нюх тощо) і мають назву полів.

Головний мозок розташований в порожнині черепа і має такі відділи: довгастий мозок, міст, мозочок, середній мозок, проміж­ний мозок і великий мозок. Довгастий мозок, міст, середній і про­міжний мозок складають стовбур головного мозку.

Довгастий мозок є продовженням спинного мозку і перехо­дить у задній мозок. Виконує рефлекторну та провідну функції. В ньому знаходяться центри безумовних рефлексів жування, ков­тання, ссання, кашлю, чхання, блювання, мигання. Регулює ди­хання, травлення, кровообіг.

Задній мозок складається з моста та мозочка. Міст разом з до­вгастим мозком є продовженням спинного мозку, він виконує реф­лекторну та провідну функції. Він зв’язує довгастий і середній мо­зок. Мозочок розташований безпосередньо над довгастим мозком, його поверхню утворює сіра речовина, під нею розташована біла речовина. Він регулює рухові акти, координацію рухів.

Середній мозок підтримує тонус скелетних м’язів. В ньому розміщені центри орієнтувальних рефлексів на зорові та звукові подразники.

Проміжним мозком закінчується стовбурова частина голов­ного мозку. Через нього проходять імпульси до кори великих півкуль від усіх рецепторів — зорових, слухових, шкірних та ін. Від діяльності проміжного мозку залежить здійснення більшості складних рухових рефлексів — ходіння, бігу, плавання. Він узго­джує роботу різних внутрішніх органів. Регулює обмін речовин, температуру тіла, виробляє біологічно активні речовини (гормо­ни), які здійснюють гуморальну регуляцію діяльності організму.

Великий (кінцевий) мозок складається з двох півкуль голов­ного мозку, що вкривають середній і проміжний мозок. їхня по­верхня вкрита корою, яка утворена сірою речовиною. Під корою знаходиться біла речовина. Сіра речовина вкриває півкулі мозку і мозочка, утворюючи кору. Крім того, вона у вигляді окремих

скупчень (ядер) міститься всередині білої речовини. Біла речо­вина утворює провідні шляхи, які зв’язують головний мозок із спинним, а також частини головного мозку між собою. У корі головного мозку виділяють чутливі і рухові зони. Поверхня пів­куль складчаста — має борозни і опуклі звивини, що збільшує її площу. Борозни ділять кожну півкулю на лобову, тім’яну, скро­неву і потиличну частини. У задній центральній звивині позаду центральної борозни розміщена зона шкірної ти. суглобно-м’язо- вої чутливості, у передній центральній звивині — рухова зона, у скроневій — слухова. Зорова зона розміщена в корі потиличної частини півкуль. Поблизу бокової борозни розміщена смакова зона. Нюхова зона розміщена біля основи півкуль. Чисто мовної зони немає. Вона представлена в корі скроневої частини, нижній лобовій звивині зліва, на тім’яній частині. Кора великих півкуль функціонує як єдине ціле і є матеріальною основою психічної ді­яльності людини.

У людини, як і в інших хордових, налічується 12 пар череп- номозкових нервів, які відходять від головного мозку. Вони здій­снюють зв’язок між мозком та органами чуття, м’язами і залоза­ми голови.