83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи

Робота педагога-дефектолога і логопеда займає винятково важливе місце в лікувально-корекційної роботи по абілітації та реабілітації дітей з ураженнями нервової системи. Той і інший фахівці розвивають інтелект, мова та інші психічні процеси дитини. Ця робота поєднується з іншими ланками комплексного відновного лікування. Лікар рекомендує оптимальну індивідуальну позу, здійснює медикаментозне лікування, проводить спеціальні вправи з метою тренування артикуляційного апарату із застосуванням масажу, навчає дітей фіксації погляду, тренує рухливість очних яблук.

Основна мета виховної роботи - формування особистості дитини в колективі. Виховна робота повинна сприяти лікуванню і закріплювати його позитивні результати. У процесі спеціальних занять педагог-дефектолог розвиває у дітей сприйняття і уявлення, тренує пам'ять і увагу. У процесі спеціальних занять розвивається праксис і вдосконалюються мовні функції.

В результаті спільних зусиль всього персоналу лікувального закладу (лікарня, санаторій, ясла, дитячий сад, школа-інтернат) долається утворилася у дитини соціально-педагогічна занедбаність. Комплексне лікування дає найбільший ефект у випадку узгодженого здійснення лікувальних та педагогічних заходів. Для цього складається єдиний план проведення лікувальних процедур, занять та інших заходів. Всі ці заходи проводять у заздалегідь певному зв'язку й послідовності. Контроль за виконанням всіх ланок лікувально-корекційних заходів повинен здійснювати лікар. Педагог-дефектолог і логопед повинні бути добре знайомі з усіма розділами лікування.

Важливим фактором, що затримує мовленнєвий та інтелектуальний розвиток дітей з вродженими і набутими в ранньому віці ураженнями нервової системи, що поєднуються з лейгательнимі порушеннями, є порівняно пізнє становлення випрямляючих рефлексів. У зв'язку з цим хвора дитина виявляється позбавленим можливості утримувати голову, сидіти, стояти і ходити. Це ще більш перешкоджає нормальному диханню, Голосообразование, рухам мовної мускулатури, спотворює і уповільнює розвиток вищих кіркових функцій (гнозис, праксис), що мають безпосереднє відношення до формування мови. У зв'язку зі сказаним розвиток мови і інтелекту дитини слід здійснювати в тісній єдності із заняттями лікувальною фізкультурою, спрямованими на розвиток випрямляючих рефлексів, а також опорної, хапальної і маніпулятивної діяльності рук.

Педагог-дефектолог і логопед повинні постійно зіставляти темпи моторного і мовного розвитку дитини і стежити, щоб моторна навантаження в мовній діяльності була адекватною.

Анатомічна близькість кіркових зон іннервації мовних м'язів і м'язів рук (особливо кисті і великого пальця) і важлива роль річний домінантності у формуванні полушарной домінантності обумовлюють необхідність розвивати функціональні можливості правої руки. Це сприятиме функціональному і з анатомічною дозріванню кіркових відділів рухового аналізатора й мови.