- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
Важливе значення має також встановлення правильних відносин між лікарем, педагогом-дефектологом і середнім медичним персоналом. Лікар і педагог-дефектолог бачать хворого і займаються з ним в робочий час. Весь інший час хворий перебуває під опікою середнього та молодшого медичного персоналу, на який покладаються догляд та спостереження за хворими, лікувальні заходи та організація дозвілля хворих. Необхідно стежити за тим, щоб середній і молодший медичний персонал виявляв чуйне, уважне, дбайливе ставлення до хворих. Неприпустимі грубість, окрики, недоброзичливе ставлення. Порушення цієї вимоги може стати причиною розвитку важких неврозів, психічної дезадаптації.
Лікар і педагог-дефектолог спільно з середнім та молодшим медичним персоналом повинні створити лікувальну емоційно-позитивну атмосферу. Це має надзвичайно важливе значення для закріплення лікувальних та педагогічних впливів. З дітьми, особливо з дошкільнятами, персонал повинен спілкуватися в емоційно-позитивному тоні. Лікар і педагог-дефектолог зобов'язані постійно навчати цьому вмінню середній і молодший медичний персонал. Медичні сестри і няні повинні постійно спілкуватися з дітьми, розмовляти з ними.
Це має не лише велике гуманне, а й лікувальне значення, так як діти нерідко страждають від дефіциту спілкування з матір'ю та іншими близькими родичами. Дефіцит спілкування негативно позначається на розвитку дитини. Частина лікувально-педагогічної роботи має бути покладена на середній медичний персонал. Дуже корисно, наприклад, групові заняття з лікувальної фізкультури або виконання фізіотерапевтичних процедур поєднувати з індивідуальним спілкуванням з дитиною. Під час такого спілкування дітей треба вчити навичкам охайності. Треба подбати про поповнення словникового запасу та навчанні правильній вимові. Лікар і педагог-дефектолог повинні постійно навчати цьому середній і молодший персонал.
Необхідно стежити за тим, щоб в розмовній мові медичні сестри та няні не вживали такі жаргонні слова, як "дебіл", "олігофрен", "спастика", "органік", "епілептик" і т . д. Це може породити у хворого важкі психічні стани. Крім того, дитина може втратити віру в ефективність проведених лікувальних заходів.
Лікарі та педагоги-дефектологи повинні навчати середній і молодший персонал культурі мови. Необхідно також стежити за тим, щоб медичні сестри не повідомляли хворим або їхнім родичам діагнозів, якщо вони прогностично несприятливі. Лікар і педагог-дефектолог повинні вселяти хворим віру в одужання і стежити за тим, щоб сестра або няня не вносили дисонанс у їх спільну роботу. Молодший і середній медичний персонал не повинен нічого зайвого повідомляти батькам або родичам хворого або скептично обговорювати дії лікаря і педагога-дефектолога. Слід домагатися чітких, узгоджених дій лікаря, педагога-дефектолога, середнього та молодшого медичного персоналу.
95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
Проблема взаємини лікаря і педагога-дефектолога з батьками та родичами хворого досить складна. Нерідко Батьки і родичі хворого покладають на лікаря і педагога Невиправдано великі надії, вважаючи, що "сучасна медицина все може". Іноді травмовані хворобою дитини Батьки не вірять в ефективність проведених у спеціальних установах лікувально-виховних заходів і вступають в Конфліктні відносини з лікарем і педагогом-дефектологом. У деяких випадках батьки або родичі хворого покладають на лікаря і педагога всі турботи по догляду, лікування та подальшого влаштування хворих.
Лікар і педагог-дефектолог повинні пояснювати батькам або іншим родичам хворого, що й вони можуть проводити в домашніх умовах ті або інші лікувальні та педагогічні заходи. У домашніх умовах можна робити масаж, лікувальну фізкультуру, проводити спеціальні логопедичні і деякі інші види занять. Батьків або родичів необхідно навчити проведенню відповідних лікувально-корекційних заходів. Треба переконати батьків у тому, що і в домашніх умовах має тривати подолання наявних у дитини порушень нервово-психічної сфери.
Доцільно при стаціонарі, санаторії або спеціальній установі організувати школу для батьків, де лікар і педагог-дефектолог могли б навчати батьків методам лікувально-педагогічної корекції.
