93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.

Важливою умовою медичної деонтології є правильні взаємовідносини між лікарями, педагогом-дефектологом та іншим персоналом. Про особистості лікаря, про те, яким він має бути в житті, добре сказано в "Аюр-Ведах": будь скромний у житті і поведінці, не роби напоказ своїх знань і не підкреслюй, що інші знають менше тебе, - нехай твої мови будуть чисті, правдиві і стримані. Це ж, безумовно, стосується і педагога-дефектолога.

Між педагогом-дефектологом і лікарем у процесі їхньої спільної роботи встановлюються певні взаємовідносини. Вони грунтуються на спільних позиціях при обстеженні, лікуванні та медико-педагогічної корекції тих чи інших відхилень у розвитку. Ці відносини повинні бути діловими і витікати з інтересів хворого. Важливо, щоб лікар і педагог-дефектолог розуміли один одного і діяли цілком узгоджено. У цьому випадку вони принесуть хворому набагато більше користі.

У процесі обстеження хворого лікар встановлює діагноз, з'ясовує характер патологічного процесу, намічає шляхи корекції дефекту. Потім він проводить відповідне лікування. Лікар роз'яснює педагогу-дефектологів характер патологічного процесу, можливості виправлення того чи іншого дефекту, потім вони разом розробляють тактику педагогічної корекції цього дефекту.

Робота педагога-дефектолога повинна будуватися на основі рекомендацій лікаря-невропатолога або психоневролога з урахуванням неврологічних і психологічних особливостей дитини. У процесі обміну думками лікар і педагог-дефектолог виробляють спільну програму педагогічних занять і лікувальних заходів. Під час спільно проведеного обстеження дитини виявляють його потенційні можливості. Лікар і педагог-дефектолог прогнозують кінцевий результат педагогічних і лікувальних впливів, спільно визначають тактику лікування та дозування занять. Лікар роз'яснює педагогу-дефектологи, за рахунок розвитку яких збережених функцій можна компенсувати відсутні або недостатні функції. Педагог-дефектолог повинен повідомляти лікаря про тих патологічних особливості дитини, які він зміг виявити під час його навчання і виховання. У результаті лікар має можливість вчасно прийняти відповідні лікувальні заходи. Так, якщо під час занять з хворим педагог-дефектолог виявить, що дитина погано зосереджується, млявий і неуважний, лікар може призначити препарати, які роблять на нервову систему стимулюючу дію. Якщо дитина надмірно рухливий, непосидючий, рухово неспокійний, то лікар може призначити препарати, що роблять заспокійливу дію.

Однак педагог-дефектолог не повинен покладати зайвої надії на лікарські препарати. Не все можна коригувати ліками, тим більше вилікувати або виправити. Лікарські препарати створюють фон, на якому робота педагога-дефектолога може виявитися більш успішною. Без постійної наполегливої ??роботи дефектолога лікарські препарати можуть виявитися неефективними.

Лікар і педагог-дефектолог повинні періодично обговорювати результати лікувально-педагогічних впливів, змінювати ті чи інші з проведених заходів, вводити нові методи лікування та педагогічної корекції. Про всі зміни в стані і поведінці хворого педагог-дефектолог повинен негайно ставити до відома лікаря.