- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
91. Хвора дитина в родині
Хворій дитині в сім'ї потрібна велика уваги з боку батьків та інших близьких родичів. Батьки, як правило, бувають глибоко травмовані хворобою своїх дітей. Нерідко вони через це вимикаються з активної громадської діяльності. Вся їхня внутрішня життя концентрується на хвору дитину. Батьки пред'являють до лікарів і педагогам-дефектологам підвищені, а іноді й неадекватні претензії. Психологія матері може помітно змінюватися. Внаслідок цього в сім'ї іноді складаються важкі, напружені стосунки. Це необхідно пам'ятати лікаря і педагогу-дефектологів. Під час спілкування з батьками та родичами хворого вони повинні проявляти великий такт і терпіння. Слід утримуватися від збурень, образ і тим більше від недостатньо продуманих слів. Треба зрозуміти психологію батьків, вникнути в їх біду, співчутливо поставитися до їх переживань. Однак це не означає йти у них на поводу, в усьому з ними погоджуватися.
У розмові з родичами хворого треба завжди пам'ятати давню заповідь: "Пам'ятай, що говорити, кому говорити і як тебе зрозуміють".
Неправильні уявлення про механізми розвитку хвороб, нерідко побутують забобони можуть породити у батьків почуття провини за те, що дитина народилася хворою.
Бувають випадки, коли подружжя починають звинувачувати один одного за народження хворої дитини або розвиток у нього захворювання, Дорікати один одного в недогляді, нечуйності. Особливо важка ситуація може скластися в сім'ї при народженні дитини з важкими вадами розвитку.
В окремих подібних випадках, коли лікування від важкого пороку розвитку неможливо, допустимо поставити перед батьками питання про переведення дитини в спеціалізований інтернат. Така тактика не може вважатися негуманною. Вона має на увазі звільнити батьків від постійного психічного травмування. Життя в сім'ї нормалізується. Батьки виявляються в змозі нормально працювати і приділяти належну увагу здоровим дітям.
Хвора дитина в сім'ї оточений, як правило, підвищеною увагою, любов'ю, ласкою. Нерідко батьки надмірно опікують його, вселяють йому, що він хворий, не дозволяють йому гратися, спілкуватися з дітьми, створюють для нього "тепличні умови". Це, безумовно, позначається на характерологическом розвитку дітей. Такі діти часто ростуть егоїстами. У багатьох з них розвиваються і зміцнюються психопатологічні риси характеру. Це своєрідні синдроми "гіперопіки". У цих випадках педагог-дефектолог повинен в тактовної формі роз'яснювати батькам неправильність їх поведінки.
Проблема хворі діти - батьки досить складна. Її слід вирішувати з урахуванням культурного, духовного, матеріального стану сім'ї і, звичайно, у співдружності з лікарем-невропатологом, психоневрологом і педагогом-дефектологом.
92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
Педагоги-дефектологи, які працюють в дитячих лікувально-профілактичних та спеціалізованих закладах, повинні проявляти виняткову турботу про догляд за дітьми, про профілактику психічного травматизму хворих в умовах їх роз'єднаності з батьками та близькими людьми.
Особливо важливе значення має догляд за дітьми, з неврологічними та психічними захворюваннями, в умовах їх відірваності від батьків (в стаціонарі, санаторії, лісовій школі, інтернаті).
Необхідно пам'ятати, що діти дуже гостро реагують на приміщення їх в лікарню, санаторій та інші установи, плачуть, вередують, нерідко відмовляються від їжі. Тому до них потрібен особливо чуйний, уважний, ласкавий підхід. Неприпустимі грубість, окрики, покарання. Медичний персонал і педагоги повинні замінити дітям матір. Це важка і водночас благородне завдання. Дитині важливо відчути любовне до нього ставлення: в цьому випадку він буде розташований до педагога, лікаря, медичної сестри, няні. Добре налагоджений контакт з хворою дитиною значно підвищить ефективність проведеної з ним лікувально-педагогічної роботи.
Здійснювані в спеціальних установах лікувально-педагогічні заходи будуються з урахуванням віку дітей. Обслуговуючому персоналу порівняно легко встановити контакт зі школярами-підлітками. Однак підлітки з тими чи іншими нервово-психічними відхиленнями можуть виявитися вкрай недисциплінованими. Вони часто порушують режим, що не прислів 'Шива до зауважень, проявляють грубість. Необхідно налагодити контакт з цими дітьми. Важливо розташувати їх до себе. Для цього слід проявляти по відношенню до них чуйність, такт і увагу. Абсолютно неприпустимі прояви грубості, недоброзичливості. Педагоги-дефектологи, лікарі та інший персонал спеціальної установи повинні проявляти велику витримку і душевну щедрість.
