91. Хвора дитина в родині

Хворій дитині в сім'ї потрібна велика уваги з боку батьків та інших близьких родичів. Батьки, як правило, бувають глибоко травмовані хворобою своїх дітей. Нерідко вони через це вимикаються з активної громадської діяльності. Вся їхня внутрішня життя концентрується на хвору дитину. Батьки пред'являють до лікарів і педагогам-дефектологам підвищені, а іноді й неадекватні претензії. Психологія матері може помітно змінюватися. Внаслідок цього в сім'ї іноді складаються важкі, напружені стосунки. Це необхідно пам'ятати лікаря і педагогу-дефектологів. Під час спілкування з батьками та родичами хворого вони повинні проявляти великий такт і терпіння. Слід утримуватися від збурень, образ і тим більше від недостатньо продуманих слів. Треба зрозуміти психологію батьків, вникнути в їх біду, співчутливо поставитися до їх переживань. Однак це не означає йти у них на поводу, в усьому з ними погоджуватися.

У розмові з родичами хворого треба завжди пам'ятати давню заповідь: "Пам'ятай, що говорити, кому говорити і як тебе зрозуміють".

Неправильні уявлення про механізми розвитку хвороб, нерідко побутують забобони можуть породити у батьків почуття провини за те, що дитина народилася хворою.

Бувають випадки, коли подружжя починають звинувачувати один одного за народження хворої дитини або розвиток у нього захворювання, Дорікати один одного в недогляді, нечуйності. Особливо важка ситуація може скластися в сім'ї при народженні дитини з важкими вадами розвитку.

В окремих подібних випадках, коли лікування від важкого пороку розвитку неможливо, допустимо поставити перед батьками питання про переведення дитини в спеціалізований інтернат. Така тактика не може вважатися негуманною. Вона має на увазі звільнити батьків від постійного психічного травмування. Життя в сім'ї нормалізується. Батьки виявляються в змозі нормально працювати і приділяти належну увагу здоровим дітям.

Хвора дитина в сім'ї оточений, як правило, підвищеною увагою, любов'ю, ласкою. Нерідко батьки надмірно опікують його, вселяють йому, що він хворий, не дозволяють йому гратися, спілкуватися з дітьми, створюють для нього "тепличні умови". Це, безумовно, позначається на характерологическом розвитку дітей. Такі діти часто ростуть егоїстами. У багатьох з них розвиваються і зміцнюються психопатологічні риси характеру. Це своєрідні синдроми "гіперопіки". У цих випадках педагог-дефектолог повинен в тактовної формі роз'яснювати батькам неправильність їх поведінки.

Проблема хворі діти - батьки досить складна. Її слід вирішувати з урахуванням культурного, духовного, матеріального стану сім'ї і, звичайно, у співдружності з лікарем-невропатологом, психоневрологом і педагогом-дефектологом.

92. Медико- педагогічний персонал – дитина.

Педагоги-дефектологи, які працюють в дитячих лікувально-профілактичних та спеціалізованих закладах, повинні проявляти виняткову турботу про догляд за дітьми, про профілактику психічного травматизму хворих в умовах їх роз'єднаності з батьками та близькими людьми.

Особливо важливе значення має догляд за дітьми, з неврологічними та психічними захворюваннями, в умовах їх відірваності від батьків (в стаціонарі, санаторії, лісовій школі, інтернаті).

Необхідно пам'ятати, що діти дуже гостро реагують на приміщення їх в лікарню, санаторій та інші установи, плачуть, вередують, нерідко відмовляються від їжі. Тому до них потрібен особливо чуйний, уважний, ласкавий підхід. Неприпустимі грубість, окрики, покарання. Медичний персонал і педагоги повинні замінити дітям матір. Це важка і водночас благородне завдання. Дитині важливо відчути любовне до нього ставлення: в цьому випадку він буде розташований до педагога, лікаря, медичної сестри, няні. Добре налагоджений контакт з хворою дитиною значно підвищить ефективність проведеної з ним лікувально-педагогічної роботи.

Здійснювані в спеціальних установах лікувально-педагогічні заходи будуються з урахуванням віку дітей. Обслуговуючому персоналу порівняно легко встановити контакт зі школярами-підлітками. Однак підлітки з тими чи іншими нервово-психічними відхиленнями можуть виявитися вкрай недисциплінованими. Вони часто порушують режим, що не прислів 'Шива до зауважень, проявляють грубість. Необхідно налагодити контакт з цими дітьми. Важливо розташувати їх до себе. Для цього слід проявляти по відношенню до них чуйність, такт і увагу. Абсолютно неприпустимі прояви грубості, недоброзичливості. Педагоги-дефектологи, лікарі та інший персонал спеціальної установи повинні проявляти велику витримку і душевну щедрість.