89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням

Характер лікувально-корекційних заходів при заїкання залежить від його форми і віку хворої дитини. Але у всіх випадках його слід починати відразу після появи дефекту мови. Лікувально-корекційні заходи при заїкання завжди повинні носити комплексний характер. Одночасно необхідно проводити логопедичні заняття, психотерапевтичні впливи, медикаментозне та фізіотерапевтичне лікування. Крім того, треба вести педагогічну роботу з батьками та іншими членами сім'ї хворої дитини. Велике значення у подоланні заїкання мають заняття логоритміки і лікувальною фізкультурою.

При невротичний заїкання під час логопедичних занять не слід привертати увагу дитини до її мовному дефекту, так як це може прискорити появу логофобии і посилити заїкання. У гострий період невротичного заїкання протягом 7-10 днів треба дотримуватися режиму мовчання.

Логопедичну роботу при заїкання проводять поетапно. Під час занять розвивається ситуативна і контекстна мова. Перехід від ситуативної мовлення до контекстної повинен відбуватися поступово. Ситуативна мова виникає в умовах наочної ситуації. Її зміст зрозуміло тільки співрозмовнику, що враховує ситуацію, жести, рухи, міміку, інтонацію і т.д. Контекстна мова зрозуміла при знанні контексту і являє собою розгорнуті зв'язні висловлювання поза конкретної ситуації.

У дитини із заїканням важливо виховувати навички самостійної побудови фрази, вміння давати повні відповіді на задані питання і самому задавати подібні питання. Цю роботу проводять строго поетапно.

90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих

Велике значення в системі реабілітаційних заходів має трудотерапія школярів, тобто лікування їх працею. Цілеспрямований праця сприяє відновленню порушених функцій, дає можливість відчути радість творчості, створює вологість деревини сприятливий емоційний фон. У процесі відновного лікування використовуються три види трудотерапії.

Загальнозміцнювальну трудотерапию проводять з метою відволікання думок дитини від хвороби, поліпшення моторики, розвитку ручної вмілості, підвищення життєдіяльності організму. Для перемикання уваги дітям дають легкі завдання (ліплення з пластиліну, картонажні роботи, нанизування намиста і т.д.) з урахуванням віку та особливостей, можливостей їх моторики. Поступово дітям починають пропонувати більш складні завдання (допомога у прибиранні палати, роздачі їжі).

Відновлювальна трудотерапія має на меті відновлення порушених при парезах і паралічах функцій. У процесі працетерапії відбувається тренування постраждалих м'язів і вироблення замісної функції інших м'язів. При підборі робіт враховуються характер рухових порушень, перспектива розвитку порушених функцій, можливість використання інших м'язів як заступників уражених м'язів. Крім того, беруть до уваги інтереси і схильності дитини

Діти повинні бачити результати своєї праці. Вони повинні відчувати, що їх праця потрібна оточуючим його людям. Для цього доцільно дарувати виконані дітьми вироби батькам, родичам, товаришам. Велике значення має організація виставок дитячих робіт. При цьому потрібно вказувати прізвище, ім'я і вік дитини.

Відновлювальна трудова терапія відрізняється від трудового навчання тим, що її основним завданням є не виховання конкретних трудових навичок, а розвиток узагальнених рухових умінь, які створюють передумови для майбутньої професійної діяльності.

Важливе значення набуває орієнтовна трудотерапія, основним кінцевим результатом якої є трудова орієнтація. Педагог-дефектолог і лікар повинні виявляти схильності і можливості дитини на основі детального аналізу його рухового дефекту і загального стану організму. Доцільно залучати дитину до роботи в гуртках - фотолюбителів, машинопису, в'язальному, швейному і т.д.