88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку

Надзвичайно важлива лікувально-корекційна робота щодо дітей з тією чи іншою мовною патологією. Як правило, мовна патологія супроводжується неврологічними порушеннями. Особливо часто вона відзначається при дитячих церебральних паралічах. Слід пам'ятати, що вся психолого-педагогічна робота з дітьми, що мають мовну патологію, повинна проводитися на тлі позитивного настрою хворих. Необхідно, щоб хворі були максимально активні і зацікавлені в усуненні мовних дефектів. Слід використовувати зоровий контроль за допомогою дзеркала, особливо при роботі над артікулядіонной моторикою. Відновну мовну терапію треба проводити в тісній єдності із загальними лікувально-відновними заходами.

розвиток маніпулятивної діяльності рук і формування мови відбуваються паралельно одна одній. Це слід враховувати під час лікувально-педагогічної роботи з дітьми. При вираженості у дітей з руховими порушеннями дизартрії в ігрові заняття з розвитку мовлення слід включати вправи, спрямовані на регуляцію голосоутворення і дихання, на тренування в проголошенні губних звуків і диференціювання часто змішуються звуків (свистячих і шиплячих). Важливо осмислення дітьми складних логіко-граматичних конструкцій; в зв'язку з цим їм можна пропонувати відтворювати доступний мовний матеріал. Необхідно виховувати слухове увагу, вміння осмислено сприймати вимовний мовний матеріал. Дуже велике значення має розвиток фонематичного слуху.

При виражених рухових порушеннях (особливо при церебральних паралічах) велике значення в процесі розвитку мови слід надавати придушення патологічної рефлекторної активності. З метою придушення патологічної активності мовної мускулатури потрібно здійснювати поетапне (як у нормі) формування доречевой і мовної діяльності. Необхідність дотримуватися це вимога стає особливо нагальною, коли логопедичну роботу проводять з дітьми перших 2 років життя. Наприклад, на логопедичних заняттях зі страждаючим псевдобульбарним паралічем дитиною у віці 1 року необхідно подбати про формування функції кусання і жування. Крім того, треба забезпечити відокремлення дихальних рухів і голосових реакцій від загальної м'язової активності. Разом з тим необхідно послідовно стимулювати і розвивати звукову комунікацію. Важливо викликати у дитини ті чи інші звуки гуління і на основі вроджених наслідувальних реакцій надати цим звукам різноманітну інтонаційну виразність. Стимуляція комунікативної голосової та мовної активності - одна з найважливіших завдань на всіх етапах розвитку хворої дитини.

Важливим фактором, що затримує мовленнєвий та інтелектуальний розвиток дітей з вродженими і набутими в ранньому віці ураженнями нервової системи, що поєднуються з лейгательнимі порушеннями, є порівняно пізнє становлення випрямляючих рефлексів. У зв'язку з цим хвора дитина виявляється позбавленим можливості утримувати голову, сидіти, стояти і ходити. Це ще більш перешкоджає нормальному диханню, Голосообразование, рухам мовної мускулатури, спотворює і уповільнює розвиток вищих кіркових функцій (гнозис, праксис), що мають безпосереднє відношення до формування мови. У зв'язку зі сказаним розвиток мови і інтелекту дитини слід здійснювати в тісній єдності із заняттями лікувальною фізкультурою, спрямованими на розвиток випрямляючих рефлексів, а також опорної, хапальної і маніпулятивної діяльності рук.

Педагог-дефектолог і логопед повинні постійно зіставляти темпи моторного і мовного розвитку дитини і стежити, щоб моторна навантаження в мовній діяльності була адекватною.

Анатомічна близькість кіркових зон іннервації мовних м'язів і м'язів рук (особливо кисті і великого пальця) і важлива роль річний домінантності у формуванні полушарной домінантності обумовлюють необхідність розвивати функціональні можливості правої руки. Це сприятиме функціональному і з анатомічною дозріванню кіркових відділів рухового аналізатора й мови.