79. Мінімальна мозкова дисфункція

(ММД) - збірна група різних по причині, механізмам розвитку та клінічних проявів патологічних станів. Характерними її ознаками є підвищена збудливість, емоційна нестійкість, дифузні легкі вогнищеві неврологічні симптоми, помірно виражені сенсомоторні і мовні порушення, розлади сприйняття, відволікання, труднощі поведінки, недостатня сформованість навичок інтелектуальної діяльності, труднощі навчання. ММД виявляється у 5 - 15% дітей шкільного віку. Причини і механізми розвитку мінімальної мозкової дисфункції до кінця не з'ясовані. Висуваються гіпотези про роль органічного, генетичного факторів, біохімічної дисфункції, педагогічної "занедбаності" в походженні даного синдрому. У ряді випадків для виникнення синдрому необхідне поєднання зазначених чинників.

Мінімальна мозкова дисфункція найчастіше виявляється в шкільному віці; ранні симптоми синдрому у деяких дітей можна виявити вже на першому році життя. З перших тижнів життя діти, у яких надалі формується синдром ММД відрізняються підвищеною збудливістю і руховим неспокоєм. Відзначаються порушення сну і зниження апетиту. Спостерігаються підвищення м'язового тонусу, пригнічення безумовних рефлексів, розлад черепно-мозкової іннервації (непостійне сходяться косоокість, горизонтальний ністагм), порушення іннервації шлунково-кишкового тракту. Всі ці порушення мінливі і непостійні. У деяких дітей протягом першого року життя відмічено психомоторне розвиток.

У віці від 1 року до 3 років провідними в клінічній картині є підвищена збудливість, рухове занепокоєння, порушення апетиту, слабка прибавка маси тіла, розлад сну. Діти погано засинають увечері, сон буває поверхневим, вони часто прокидаються і при цьому кричать. На другому році життя в деяких випадках можливе відставання в мовленнєвому розвитку. До 3 років стає вираженою моторна незручність. Навички самообслуговування розвиваються із затримкою. Це поєднується з руховою расторможенностью ("гіперкінетичне поведінка"), отвлекаемостью, швидкої истощаемостью. Зазвичай діти не здатні до тривалої ігрової діяльності; вони не вміють обмежувати свої бажання, відрізняються впертістю і негативізмом.

У дошкільному віці моторна незручність залишається вираженою і проявляється труднощами оволодіння малюванням і письмом. Порушуються також концентрація уваги і сприйняття. Недостатньо формуються навички інтелектуальної діяльності.

У шкільному віці діти з ММД відчувають труднощі при засвоєнні навичок письма, читання і рахунку. Рухові порушення характеризуються м'язової дистонією, асиметрією м'язового тонусу і рефлексів, непостійними патологічними рефлексами. Моторна незручність поєднується з недостатністю тонких диференційованих рухів пальців рук і мімічної мускулатури. Часто виявляються мозочкові порушення, статична і динамічна атаксія, промахивание при пальценосовойпробі, специфічні порушення почерку й мови.

Можуть мати місце прояви затримки психічного розвитку. Діти не готові до навчання в школі. Вони не завжди враховують ситуацію. Їм притаманні наївність і безпосередність поведінки. Спостерігаються недорозвинення емоційно-вольової сфери, Хворим властиві низька працездатність і схильність до рухової расторможенности.

Діти відчувають труднощі в навчанні головним чином внаслідок уповільнення психічної діяльності, цереброастенічні проявів, порушення пам'яті та уваги, зайвої рухливості, недорозвинення довільній цілеспрямованої діяльності. Ці труднощі стають особливо вираженими при збільшенні обсягу і темпу пред'явлення нового матеріалу. В окремих випадках відзначаються дизлексії і дисграфія. Діти відчувають труднощі при необхідності адаптуватися до нових умов. У разі звичного життєвого стереотипу у них виникають своєрідні стану дезадаптації і невротичні розлади.

У періоди вікових кризів часто виявляються або посилюються психопатологічні порушення.

Ступінь вираженості зазначених змін вкрай варіабельна і коливається від легких, важко діагностуються форм до стійких проявів, що вимагають медико-педагогічних впливів. Клінічна симптоматика ММД видозмінюється в залежності від етапу вікового розвитку. У дітей раннього віку частіше виявляються неврологічні порушення. У старшому віці провідне місце займають розлади поведінки і специфічні труднощі навчання.

Поєднання малої мозкової дисфункції з гідроцефальний синдромом може супроводжуватися головним болем, підвищеною збудливістю, порушенням сну, незначне підвищення температури тіла. У таких випадках необхідно періодично проводити лікування, спрямоване на зниження внутрішньочерепного тиску. При судомах показані протисудомні засоби. Якщо провідним синдромом при малій мозкової дисфункції є затримка психомоторного розвитку, то поряд з виховними та педагогічними заходами доцільно проводити курси стимулюючого лікування (церебролізин, гаммалон, амінал він, ноотропіл та ін.)

При рухових розладах у вигляді порушення тонкої моторики рук, координації рухів, рівноваги робиться акцент на розвиток рухових навичок і поступове залучення дитини до участі в різних видах діяльності.

Для лікування ММД важлива правильна орієнтація лікаря і педагога-дефектолога при направленні дитини до школи. Від цього залежить компенсація дефекту і соціальна адаптація дитини. Страждаючі ММД діти з нормальним інтелектом і без вираженого відставання в психічному розвитку вчаться, як правило, в масовій школі. Однак їм потрібна постійна медико-педагогічна корекція. У деяких випадках на 1-2 чверті їх слід переводити в санаторні відділення, в яких поряд з навчанням проводяться лікувальні заходи. При виражених мовних порушеннях діти повинні бути поміщені в мовну школу, де корекція мовних порушень є основним методом лікування.

У профілактиці ММД важливого значення набувають питання організації допомоги дітям з ММД. Вони повинні бути орієнтовані на ранній вік, коли компенсаторні можливості мозку великі і не встиг сформуватися патологічний стереотип. Діти, у яких неврологічні порушення виявлені в ранньому віці, повинні перебувати на диспансерному обліку і систематично оглядатися невропатологом, психіатром, психологом, логопедом для виявлення та корекції клінічних проявів ММД до вступу до школи.