- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
78. Пухлини головного мозку
Пухлини головного мозку — це гетерогенна група різних внутрішньочерепних новоутворень, доброякісних або злоякісних, які виникають унаслідок запуску процесу аномального неконтрольованого ділення клітин, які у минулому були нормальними складовими самої тканини мозку (нейрони, гліальні клітини, астроцити, олігодендроцити, епендімальні клітини), лімфатичної тканини, кровоносних судин мозку, черепно-мозкових нервів, мозкових оболонок, черепа, залозистих утворень мозку (гіпофіза і епіфізу), або що виникають унаслідок метастазування первинної пухлини, що знаходиться в іншому органі.
Тип пухлини визначається клітинами, що її формують. Залежно від локалізації і гістологічного варіанту формується симптоматика захворювання.
Хворі на пухлини головного мозку становлять близько 4 % серед хворих з органічними ураженнями нервової системи. Пухлини головного мозку по частоті займають п'яте місце серед пухлин інших локалізацій, поступаючись пухлинам шлунку, матки, легень і стравоходу. Зустрічаються пухлини головного мозку у будь-якому віці, проте відзначається деяке переважання їх в пубертатному періоді (12-18 років) і у віці 45—50 років.
Походження пухлин головного мозку досі не встановлено. Передбачають, що вони розвиваються із клітин, які затримались на ранніх стадіях свого перетворення в зрілі форми. Рідше пухлини виникають із зрілих клітин. У розвитку пухлин головного мозку надають значення ендогенним і екзогенним факторам (гормональні впливи, інфекції, травми та інше)
Класифікація
Пухлини головного мозку бувають:
первинними і вторинними (метастатичними),
доброякісними і злоякісними,
одиничними і множинними.
Залежно від розташування по відношенню до речовини мозку пухлини розрізняють:
позамозкові (екстрацеребральні)
внутрішньомозкові (інтрацеребральні).
Екстрацеребральні пухлини походять не з самої речовини головного мозку, а з тканин, що прилягають до нього (оболонки мозку, судини, кістки черепа).
За складом клітин виділяють:
Гліоми, що походять із глії — вони складають основну частину пухлин головного мозку. Гліома — специфічна пухлина головного мозку, що походить з мозкової речовини. Найчастіше вона характеризується інфільтруючим ростом. Розміри і консистенція її різноманітні: від дрібних до дуже великих, від м'якої до щільної консистенції. Гліозні пухлини можуть кістозно перероджуватись, інколи в них спостерігається відкладення вапна. Перебіг гліоми також різний, іноді доброякісний, іноді пухлина має характер злоякісного новоутворення. За своїми морфологічними особливостями гліому поділяють на кілька видів. Найчастіше зустрічається астроцитома, спонгіобластома, медулобластома.
Невриноми — пухлини черепних нервів. Невринома бере початок із шару нейролемоцитів (шванівської оболонки) нерва. В порожнині черепа, як правило, розміщується в ділянці мостомозочкового трикутника.
Менінгіоми або арахноідендотеліоми — пухлини оболонок мозку. Менінгіома (арахноїдендотеліома) складається з клітин ендотелію і сполучної тканини. Пухлина інкапсульована, доброякісна. Нерідко обумовлює зміни в кістках черепа відповідно місця її розташування.
Аденоми гіпофіза. Бувають трьох видів: еозинофільні, базофільні, хромофобні. Інколи аденома набуває характеру злоякісного новоутворення, це аденокарцинома.
Метастатичні пухлини (рак, саркома).
Інші пухлини, що спостерігаються рідше.
У нейрохірургії прийнято класифікацію пухлин головного мозку відносно їхнього розташування в порожнині черепа, оскільки з цим зв'язані оперативні підступи до пухлин. Згідно з цією класифікацією розрізняють пухлини:
супратенторіальні (розташовані вище мозочкового намету),
субтенторіальні (розташовані нижче мозочкового намету),
туберогіпофізарні.
Симптоматика
Основні симптоми: прогресуючий головний біль, що може супроводжуватися втратою зору, частковим або повним паралічем кінцівок, розладами ходи, мови чи пам’яті, втратою звичних для людини навичок, раптовими психічними розладами чи епілептичними нападами.
Діагностика
Основний метод діагностики: магнітно-резонансна томографія (МРТ).
Лікування
Терапія
Хірургічне втручання
Променева терапія
Променева терапія використовує промені високоенергічних частинок, наприклад рентгенівські промені, для знищення клітин пухлини. Променева терапія може проводитися з апарату, розміщеного поза тілом пацієнта (дистанційна променева терапія) або в деяких випадках джерело випромінювання розміщене в організмі пацієнта поруч з пухлиною головного мозку (близькофокусна променева терапія).
Дистанційна променева терапія може фокусуватися тільки на ділянки головного мозку, де розташована пухлина або ж вона може впливати на весь головний мозок (опромінення всього мозку). Опромінення всього мозку іноді використовується після операції, щоб вбити пухлинні клітини, які можливо не були видалені. Опромінення всього мозку може використовуватися як варіант лікування за наявності декількох неоперабельних пухлин головного мозку. Опромінення всього мозку часто застосовується в ситуаціях, коли метастази раку поширилися в головний мозок.
Побічні ефекти променевої терапії залежать від типу терапії та дози отриманого опромінення. Звичайно може з'явитися відчуття втоми, головний біль, слабкість та подразнення шкіри голови.
Нині традиційні методи дистанційної променевої терапії замінюються новими методами, такими як: гама-ніж, лінійний прискорювач, кібер-ніж.
Хіміотерапія
При хіміотерапії застосовуються лікарські препарати, що вбивають клітини пухлини. Препарати для хіміотерапії можна приймати перорально або їх вводять у вену (внутрішньовенне введення), таким чином вони проходять по всьому організму. Препарати для хіміотерапії також можуть вводитися в хребет, таким чином лікування впливає тільки на центральну нервову систему пацієнта.
Існує ще один вид хіміотерапії, коли препарат вводиться під час операції. Під час видалення всієї або частини пухлини головного мозку, хірург може ввести одну чи кілька дископодібних капсул у вільний простір, що залишився після пухлини. Ці капсули повільно вивільняють хіміотерапевтичний препарат протягом наступних кількох днів.
Побічні ефекти хіміотерапії залежать від типу і дози прийнятого препарату. Системна хіміотерапія може викликати нудоту, блювоту і випадання волосся.
