- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
67. Нейрофібриматоз
Нейрофіброматоз - група спадкових захворювань з характерними змінами на шкірі, в нервовій системі, часто в поєднанні з аномаліями в інших органах і системах.
На даний момент виділяють 6 типів нейрофіброматозу, з яких найбільшу значимість представляють нейрофіброматоз типу I (хвороба Реклингхаузена) і нейрофіброматоз типу II (нейрофіброматоз з двосторонніми зневринома VIII пари черепних нервів).
Причини
Захворювання обумовлене мутацією гена «НФ1» в 17q-хромосомі.
Чоловіки і жінки уражаються однаково часто.
Приблизно половина випадків - наслідок нових мутацій. Існує припущення, що ген «НФ1» входить до групи генів, що пригнічують ріст пухлин. Зниження або відсутність білка Нейрофібромін, вироблення якого контролюється геном «НФ1», призводить до переродження клітин.
Прояви
Прояви нейрофіброматозу типу I
Діагностичні критерії (для постановки діагнозу необхідна наявність не менше двох критеріїв):
6 і більше плям на шкірі кольору "кави з молоком», кожне в діаметрі більше 5 мм у дитини і більше 15 мм у дорослого;
2 і більше нейрофіброми (будь-яких) або 1 плексиформна нейрофіброма;
посилена забарвлення в пахвовій і паховій областях;
гліома зорового нерва;
2 і більше вузликів Лиша - пофарбовані гамартоми райдужної оболонки ока;
Виражені кісткові аномалії у вигляді дисплазії основної кістки, стоншування кортикального шару довгих кісток з псевдоартрозів або без такого;
Найближчий родич з діагностованим нейрофіброматозом типу I (мати, батько, брат, сестра, дитина).У пацієнтів з нейрофіброматозом типу I спостерігають підвищений ризик розвитку злоякісних пухлин: нейробластоми, гангліогліоми, саркоми, лейкозу, пухлини Вільмса.
Особливістю захворювання є специфічна послідовність прояву симптомів залежно від віку пацієнта, що ускладнює діагностику нейрофіброматозу I типу в ранньому дитячому віці. З народження або перших років життя можуть існувати лише деякі ознаки нейрофіброматозу I типу (великі пігментні плями, плексиформні нейрофіброми, ураження скелета). Інші ознаки можуть проявитися значно пізніше (до 5-15 років).
Нейрофіброми являють собою найбільш виражене прояв хвороби Реклингхаузена, їх кількість іноді сягає кількох тисяч; плексиформні нейрофіброми можуть бути гігантськими, масою більше 10 кг. Ці косметичні дефекти, як правило, найбільше турбують пацієнтів. Крім того, нейрофіброми пов'язані з підвищеним ризиком переродження в злоякісну пухлину. При розташуванні в грудній клітці, в черевній порожнині, в очниці вони призводять до порушення функцій прилеглих органів.
Час від часу зростає кількість і розміри нейрофібром у відповідь на різні стимули, серед яких провідне місце займають: гормональна перебудова організму, підлітковий вік, період вагітності або після пологів, а також перенесені травми або важкі захворювання. Дуже часто зростанню нейрофібром сприяють хірургічні втручання, деякі косметичні процедури, фізіотерапевтичні процедури (наприклад, масаж, прогрівання). Але часто захворювання прогресує і на тлі удаваного благополуччя.
