- •Предмет і завдання невропатології, її структура, функції та категорії.
- •Виникнення та становлення невропатології як науки
- •8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання
- •9. Вчення Сєченова про рефлекторну природу психічної діяльності мозку.Є
- •10. Компенсаторні можливості мозку.
- •11. Філогенез нервової системи є
- •12. Онтогенез нервової системи. Є
- •13. Вчення про системогенез. Принципи системогенезу. Є
- •14. Взаємозвязок між розвитком , навчанням і вихованням.
- •15. Критичні періоди розвитку
- •21. Характеристика великих півкуль головного мозку.
- •22. Долі мозкових півкуль та їх функція.
- •23. Вищі коркові функції.
- •24. Периферична нервова система.
- •25. Черепні нерви.
- •26. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи.
- •27. Динаміка нервових процесів.
- •28. Вчення Павлова про вищу нервову діяльність.
- •29. Анамнез.
- •30. Поверхневі рефлекси
- •32. Дослідження екстрапірамідної системи
- •33. Дослідження чутливості
- •34. Дослідження функцій черепних нервів
- •35. Дослідження вищих коркових фукцій
- •36. Синдром рухових порушень
- •37. Синдром порушення чутливості й функцій органів відчуттів.
- •38. Синдром порушень вегетативної нервової системи
- •39.Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •40. Діагноз і диференціальний діагноз
- •41. Нормальний психомоторний розвиток дітей.
- •42. Вроджені захворювання з ураженням нервової системи.
- •43. Хромососмні хвороби
- •44. Синдром Шерешевського-Тернера.
- •45. Синдром Клайнфельтера
- •46. Синдром полісемії х-Хромосоми
- •47.Синдром хуу
- •48. Синдром Дауна
- •49. Дитячі церебральні паралічі.
- •50. Синдроми рухових порушень
- •51.Синдроми мовних порушень та сенсорні порушення
- •52. Синдроми порушень вищих коркових функцій
- •53. Гідроцефалія
- •54. Мікроцефалія
- •56. Фенілпіровиноградна олігофренія
- •57. Гістидінемія
- •58. Амавротична ідіотія
- •59. Лейкодистрофія
- •60. Мукополісахарідози
- •61. Гепетоцерабральна дистрофія
- •62. Прогресуючі мязові дистрофії
- •63. Факоматоз
- •64. Енцефалогрігемінальний ангіоматоз Штурге – Вебера
- •65.Синдром Луі-Бар
- •66. Туберозний склероз
- •67. Нейрофібриматоз
- •68.Інфекційні хворобт нервової системи
- •70. Енцефаліти
- •71. Лейкоенцефалія
- •72. Арахноідіти
- •74. Поразка нервової системи при ревматизмі.
- •75. Порушення мозкового кровообігу
- •77. Епілепсія.
- •78. Пухлини головного мозку
- •79. Мінімальна мозкова дисфункція
- •80. Неврози
- •81. Сучасні методи лікування захворювання нервової системи
- •82. Поняття про абілітацію та реабілітацію
- •83. Роль педагога- дефектолога й логопеда у відбудовному лікуванні дітей з поразками нервової системи
- •84. Значення резервних можливостей мозку в габілітації і реабілітації дітей з поразкою нервової системи.
- •85. Принцип габілітації й реабілітації сліпих і погано бачущих дітей.
- •87. Принципи габілітації дітей з дитячим церебральним паралічами.
- •88.Принципи реабілітації дітей із затримкою мовного розвитку
- •89. Принципи реабілітації дітей із заікуванням
- •90. Значення трудотерапії в реабілітації хворих
- •91. Хвора дитина в родині
- •92. Медико- педагогічний персонал – дитина.
- •93. Взаємини лікаря й педагога- дефектолога.
- •94. Лікар-педагог-дефектолог-середній медичний персонал.
- •95. Лікар-педагог- дефектолог-батьки й родичі хворого
- •96.Лікар- педагог- дектолог хворого – оточення хворого.
- •97. Організація лікувально-педагогчної допомоги дітям з нервовими й нервово- психічними порушеннями.
45. Синдром Клайнфельтера
Синдром обумовлений присутністю додаткової Х-хромосоми. У хворого є 47 хромосом (47 XXV). Частота синдрому Клайн-Фелтера 1:400 ... 700 хлопчиків.
Клінічні ознаки синдрому повною мірою виявляються в період статевого дозрівання. Хворі мають характерну статура: високий зріст, непропорційно довгі руки і ноги; на стегнах і грудях відкладення жиру, як у жінок. Розвиток вторинних статевих ознак затримується. Оволосіння часто за жіночим типом. Статевий член і яєчка недорозвинені.
У деяких випадках виявляються деформації зубів, зрощення пальців (сіндактілія), різні аномалії скелета, зміни очей і внутрішніх органів.
Для більшості хворих характерні психічна млявість-зниження спонукань до діяльності, недостатня активність-спостережувані з раннього дитинства.
У дітей відсутній живий інтерес до навколишнього. Вони повільні, нетовариські. Зазначені особливості призводять до грубих порушень працездатності. Продуктивність в заняттях значно нижче інтелектуальних можливостей. Психічна млявість поєднується з підвищеною сугестивністю, схильністю до афектних спалахів. Цими емоційними особливостями пояснюється те, що хворі рано починають усвідомлювати свою неповноцінність. Нестача фізичної сили і спритності в дитинстві, відкладення жиру в області грудей і стегон, надмірно бурхливе зростання в пубертатний період - все це хворі важко переживають. У підлітковому віці через усвідомлення власної неповноцінності вони цураються однолітків. У більшості випадків підвищена дратівливість і виражена схильність до афектних спалахів, які виникають навіть з незначного приводу. Інтелект хворих з синдромом Клайнфелтера може варіювати. Приблизно у 50% хворих зберігається нормальний інтелект, у решти відзначається слабоумство в ступені дебільності. При олігофренії інтелектуальна недостатність може посилюватися зниженням психічної активності. При психопатоподобном поведінці у зв'язку з афективною нестійкістю, підвищеною сугестивністю підлітки нерідко стають на асоціальний шлях.
Діагноз захворювання підтверджують дослідження статевого хроматину і каріотипу. Якщо у чоловіків виявляється статевий хроматин, то існує велика ймовірність збільшення числа хромосом. При дослідженні каріотипу виявляється 47 хромосом внаслідок наявності додаткової Х-хромосоми. Однак число Х-хромосом може бути і більше двох. У таких хворих симптоми захворювання більш виражені. Обов'язково знижується інтелект.
При лікуванні в дитячому віці призначають психофармакологічні препарати залежно від характеру порушень. У період статевого дозрівання проводять гормональне лікування. Враховуючи великі труднощі, що виникають при навчанні цих дітей як в масовій, так і в допоміжній школі, велику увагу слід приділяти організації диференційованих медико-педагогічних і виховних заходів. Характер психічних порушень слід враховувати і при працевлаштуванні хворих.
46. Синдром полісемії х-Хромосоми
Набір статевих хромосом при синдромах полісоміі Х-хромосом може бути XXX, ХХХХ, ХХХХХ і т.д. Серед цих форм патології найбільш частим є синдром, при якому набір статевих хромосом становить XXX (синдром трисомії-Х). Синдром трисомії-Х виявляється у однієї з 2000 новонароджених дівчаток. Синдроми тетра-Х, пента-Х і т.д. зустрічаються дуже рідко.
Хворі з синдромами полісоміі Х-хромосом зазвичай низькорослі. Характерні численні дізембріогенетіческіе стигми: аномалії вух, прикусу, високе (готичне) небо, короткі пальці, короткий викривлений мізинець, широке відстань між I і II пальцями на стопах, неповна сіндактілія і т.д. У деяких хворих можуть бути вади розвитку внутрішніх органів. У багатьох випадках відзначається нормальне статевий розвиток. Іноді в період статевого дозрівання виявляється недорозвинення вторинних статевих ознак. Порушення статевого дозрівання особливо виражено при синдромах тетра-і пента-X. При синдромі трисомії-Х можливі розлади менструального циклу, проте більшість жінок здатні до дітородіння.
Психічний розвиток хворих широко варіюється. У жінок з трисомией-Х з більшою частотою, ніж у популяції, зустрічаються порушення інтелекту. Зазвичай це олігофренія в ступені дебільності. Із збільшенням числа Х-хромосом ступінь психічного недорозвинення наростає. Для полісоміі-Х характерні емоційні розлади. Хворі запальні, нерідко агресивні, відзначаються нестійкість настрою і (іноді) невмотивовані вчинки. Дівчатка з синдромом трисомії-Х звичайно навчаються в масових школах. Тетра-Х або пента-Х синдроми як правило, супроводжуються розумовою відсталістю.
