8. Нейрофізіологічні основи навчання та виховання

Дефектологія, як і педагогіка в цілому, будує теорію навчання і виховання аномальних дітей на знанні будови нервової системи, її функцій і особливостей розвитку. Крім того, дефектологія спирається на знання закономірностей становлення і розвитку психіки.

Наукове пізнання питань психічної діяльності людини почалося, по суті, з другої половини XIX в. У 1863 р.

И.М.Сеченов опублікував роботу "Рефлекси головного мозку", в якій навів переконливі докази рефлекторної природи психічної діяльності мозку. Він підкреслював, що жодне враження, жодна думка не виникають самі по собі, а завжди в результаті якої-небудь причини. Найрізноманітніші переживання, почуття, думки зрештою ведуть до тих чи інших дій у відповідь.

Найбагатший матеріал був отриманий І. М. Сеченовим в результаті ретельних спостережень за розвитком поведінки і свідомості дитини. У процесі цих спостережень він встановив, що прості вроджені рефлекси з віком поступово ускладнюються. Величезний вплив на цей процес ускладнення рефлексів надають навчання і виховання. Під їх впливом рефлекси за об'єктивними законами мозкової діяльності входять в усі нові відносини один з одним. У результаті людина опановує складними формами поведінки.

Робота И.М.Сеченова "Рефлекси головного мозку" мала величезне значення для розвитку нейрофізіології та педагогіки, так як сконцентрувала увагу дослідників на матеріальній основі психічних процесів.

З нейрофізіологічної точки зору навчання і виховання є зміна відповідних реакцій в міру набуття і накопичення особистого досвіду. Процес навчання тісно пов'язаний із сприйняттям сенсорної (яка входить, чутливої) інформації та аналітико-синтетичної діяльністю кори головного мозку. Аналіз означає як би розшарування, поділ надходить у мозок інформації на окремі частини, синтез являє собою їх з'єднання в єдиний образ. В основі сприйняття предмета чи явища лежать механізми зв'язку між окремими аналізаторами і різними відділами мозку, а також механізми пам'яті.

Надходить через аналізатори інформація досягає первинних полів кори головного мозку. Саме там формуються образи предметів і явищ. Однак той чи інший образ може бути сформований за наявності необхідного зв'язку між окремими аналізаторами. Так, серія взаємопов'язаних розрізнень може бути вироблена за умови збереження прилеглих до зорового полю ділянок кори скроневої частки. Засвоєння навичок поведінки більш високого типу, ніж просте розрізнення, припускає збереження розташованих поблизу первинних полів асоціативних областей.

Однією з найважливіших асоціативних областей вважаються лобові частки. Поразка цих часток на самих ранніх етапах онтогенетичного розвитку (відразу після народження або трохи пізніше) значно затримує і порушує психічний розвиток дитини.

Збереження лобової асоціативної області - важлива передумова успішного засвоєння знань у процесі навчання. Наприклад, завдяки участі лобових часток можна здійснювати зіставлення готівкового подразника зі слідами минулих вражень. Таке зіставлення є, зокрема, важливим компонентом мнемической діяльності (запам'ятовування, відтворення і т.д.).

Лобові частки тісно пов'язані з тими відділами мозку, які мають безпосереднє відношення до сфери емоцій. Можна сказати, що весь процес навчання і виховання в істотній мірі пов'язаний з емоційною сферою. У процесі навчання і виховання емоції не тільки формуються, але і проявляються. Емоції сприяють концентрації уваги на тому чи іншому об'єкті вивчення. У кінцевому рахунку без них виявилося б неможливим вирішувати постають перед людиною практичні та теоретичні завдання.

Таким чином, кора головного мозку виконує аналіз і синтез надходять через аналізатори (зоровий, нюховий та ін) подразнень. У корі головного мозку відбувається замикання нервових зв'язків. Кора забезпечує збереження надходить ззовні інформації, зіставлення сигналів з відповідними реакціями, виправлення допущених помилок. Які у кору головного мозку сигнали попередньо переробляються (дробляться і об'єднуються) в інших відділах нервової системи.

Жоден вид психічної діяльності не може відбуватися без одночасної участі трьох функціональних блоків, трьох основних апаратів мозку.

Перший блок (енергетичний, або блок регуляції тонусу і неспання) анатомічно являє собою сітчасте освіту стовбура головного мозку. Він розташовується в глибинних відділах мозку. У процесі еволюції ці відділи сформувалися першими. Перший блок приймає сигнали порушення, які надходять із внутрішніх органів і від органів почуттів, що уловлюють інформацію про події в зовнішньому світі події. Потім він переробляє ці сигнали в потік імпульсів і постійно посилає їх в кору головного мозку. Імпульси тонізують кору, без них вона "засинає".

Другий блок (блок прийому, переробки та зберігання інформації) знаходиться в задніх відділах великих півкуль і складається з трьох подблоков - зорового (потиличного), слухового (скроневого) і общечувствітельного (тім'яного). Кожен підблок має ієрархічну будову. Умовно в них виділяють первинні, вторинні і третинні відділи. Перші дроблять сприймається образ світу (слуховий, зоровий, дотиковий) на найдрібніші ознаки: округлість і незграбність, висоту і дзвінкість, яскравість і контрастність. Другі синтезують з цих ознак цілі образи. Треті об'єднують інформацію, отриману від різних подблоков, тобто від зору, слуху, нюху, дотику.

Третій блок (блок програмування, регуляції і контролю) Розташований переважно в лобових долях мозку. Людина, у якої ця ділянка порушений, позбавляється можливості поетапно організувати свою поведінку, не вміє перейти від однієї операції до іншої. У зв'язку з цим особистість такої людини як би "розпадається".

Підсумком аналізу і синтезу інформації, що надходить є програма дій, яка повинна відповідати заданим умовам. Якщо за допомогою цієї програми "завдання" не вирішується, то в мозку знову і знову створюються нові програми, які в підсумку повинні привести до адекватної реакції організму на надходять сигнали. Таким чином, складний процес вироблення рішення розглядається як циклічний коло збудження. Це коло складає основу діяльності мозку і його різних відділів.

Необмежені можливості асоціативних зв'язків у нервовій системі, відсутність вузької спеціалізації нейронів кори створюють умови для виникнення найрізноманітніших міжнейронних зв'язків, формування складних "ансамблів нейронів", що охоплюють різні функції. У цьому полягає найважливіша основа здібності до навчання.