119.Причини відмови Урядом м.Азарова від європейського курсу України.

Згідно з розпорядженням, таке рішення ухвалено "з метою вжиття заходів щодо забезпечення нацбезпеки, більш детального вивчення та опрацювання комплексу заходів, які необхідно здійснити для відновлення втрачених обсягів виробництва та напрямів торговельно-економічних відносин з Російською Федерацією та іншими державами — членами СНД". Виходячи з цього, я вважаю, що Азаров на пряму був пов’язаний і РФ й боявся втратити підтримку владної імперії.

Прем'єр -міністр Микола Азаров заявив, що ЄС не доклав достатньо зусиль, щоб допомогти Україні з кредитом від Міжнародного валютного фонду.Про це він сказав в ефірі програми "Шустер Live" на телеканалі "Інтер" увечері 22 листопада, повідомляють Українські новини. Азаров зазначив, що рішення про припинення підготовки до підписання було ухвалене у зв'язку з тим що ЄС за кілька місяців, всупереч обіцянкам, не допоміг Україні в укладенні угоди з Фалютним фондом.

На мою думку, це просто виправдання свого слощасного рішення.

120.Вплив зовнішньо-політичних чинників на вибір українського політичного естеблішменту.

Зараз поки що зарано говорити про якісь нові підходи в українській еліті стосовно зовнішніх орієнтацій. Громадська думка все більше схиляється до повноправного членства в європейських та євроатлантичних інститутах. Зокрема, за даними опитувань, здійснених авторитетними соціологічними службами, вперше членство в ЄС підтримує трохи більше половини респондентів, а від 30-ти до 40 відсотків виступають за повноправну участь у Північноатлантичному Альянсі.

Перегляд концептуальних підходів стосовно зовнішньої та безпекової політики закладає підписана Угода про асоціацію з ЄС, що фактично означає остаточну перемогу західного вектора. Водночас, у безпековій сфері спостерігаються спроби сформувати консенсус провідних акторів стосовно статусу України. Особливу активність тут проявляє Росія, яка шляхом військової агресії намагається перетворити нашу державу на буферну зону та переконати західні держави визнати цей статус. На жаль, частина держав-членів ЄС і НАТО готові з певними варіаціями прийняти російські плани.

За цих обставин українське керівництво повинно вистояти і здійснити ряд важливих кроків. По-перше, термінового перегляду потребують засадничі документи, зокрема, «Основи внутрішньої та зовнішньої політики України», «Воєнна доктрина України» і «Стратегія національної безпеки». У них із урахуванням укладення угоди з ЄС потрібно чітко закріпити європейський і євроатлантичний вектор зовнішньої і безпекової політики. По-друге, необхідно почати створювати сучасний сектор безпеки, що включає Збройні Сили, спеціальні служби та правоохоронні структури, як складової частини співтовариства безпеки Євроатлантичного простору. По-третє, певний консенсус з російським керівництвом стосовно України все ж потрібен, але на наших, а не російських умовах. Для цього українська політична еліта повинна допомогти своїм західним колегам сформулювати консолідовану позицію, яка б максимально враховувала інтереси нашої держави як частини західного безпекового простору та ширше – західної цивілізації у майбутньому. Це неможливо без своєрідної революції в умах західного істеблішменту, наслідком якої стане стійка впевненість у потрібності України для майбутнього всього західного світу. Цей процес уже розпочався, але попереду нас очікує серйозна і копітка робота.

Таким чином, ілюзії позаблоковості для України завершилися і тепер потрібно ставати частиною європейських та євроатлантичних інститутів, що здатні реально забезпечити безпеку країни в умовах тривалої зовнішньої агресії та глибокої внутрішньої суспільної трансформації.