118. Революція гідності та її вплив на світовий процес.

Революція Гідності (також Європейська революція та Єврореволюція) — політичні та суспільні зміни в Україні з 21 листопада 2013 до лютого 2014 року, викликані відходом політичного керівництва країни від законодавчо закріпленого курсу на Європейську інтеграцію та подальшою протидією цьому курсу. Однією з головних причин протестів стала надмірна концентрація влади в руках Віктора Януковича та його «сім'ї», створення системи управління з ознаками фашизму.

Єврореволюція — суспільні та політичні зрушення, викликані зривом підписання Угоди на Європейську інтеграцію, та, власне, самим Євромайданом.

3 — 6 грудня 2013 року Віктор Янукович відвідав з візитом Китай, за результатами якого Україна і Китай не уклали жодних кредитних угод. Про це заявив заступник міністра закордонних справ КНР Чен Гопін^[119]. Візит виявився не тільки безрезультатним — китайські ЗМІ з Януковича відверто познущались, присвятивши йому глузливий відеоролик^[120].

4 грудня Єврокомісія повідомила, що трубопровід Газпрому «Південний потік», проти спорудження якого неодноразово виступала Україна,^[121] не зможе працювати у ЄС, якщо не відповідатиме європейським нормативам в енергетичній галузі^[122][123].

5 грудня голова Європарламенту Мартін Шульц повідомив, що місія Кокса-Квасневського продовжена. Цього ж дня в аеропорту Мюнхена німецькі прикордонники вперше запросили українців оформити документи в секторі оформлення для громадян країн ЄС^[124].

7 грудня депутати Європейського парламенту закликали українську владу негайно покарати винуватців збройного розгону Євромайдану 30 листопада. «Якщо відповідальні за побиття на Майдані не будуть засуджені, то політики, відповідальні за це, будуть позбавлені можливості їхати в ЄС, окрім того, їм заморозять рахунки в європейських банках», заявив депутат Європейського парламенту Елмар Брок^[125].

Цього ж дня відвідав Київ і виступив на Майдані Михайло Саакашвілі. В інтерв'ю 5-му каналу він заявив: «Немає сумнівів, що ваша перемога змінить нас і Росію. Український тріумф покладе край режиму Путіна, а в підручниках історії напишуть, що Російська імперія припинила існування на Евромайдане»^[126].

8 грудня український Марш мільйонів підтримали більше тридцяти міст США, Канади, Європи^[127].

9 грудня на підтримку протесту на Майдан Незалежності вийшли співробітники дипломатичних установ країн ЄС. Цього ж дня з заявою на підтримку Майдану виступив актор Джордж Клуні^[128].

Цього ж дня для ведення переговорів з врегулювання ситуації, що склалася в Україні, свого представника направили ЄС та США: заступник держсекретаря США Вікторія Нуланд має приїхати в Київ 10 грудня^[129].

11 грудня Євромайдан відвідали спецпредставник ЄС Кетрін Ештон^[130] та помічник Держсекретаря США Вікторія Нуланд^[131].

12 грудня Європарламент прийняв резолюцію, якою рекомендував українській владі провести (позачергові) вибори^[132].

15 грудня свою особисту підтримку Євромайдану з головної сцени на Майдані Незалежності засвідчили сенатори США Джон Маккейн та Кріс Мерфі^[133].

16 грудня міністр закордонних справ Швеції Карл Більдт заявив, що Росія веде проти України «пропагандистську війну» і чинить економічний тиск через прагнення України інтегруватися в Європейський Союз^[134].

7 січня 2014 року французьке видання RFI повідомило, що «Євромайдан змушує Захід змінювати ставлення до України, повідомляє російська служба французького видання RFI. Україна залишається в центрі уваги євроатлантичної громадськості.»^[135].

15 січня Євросоюз оприлюднив повний текст угоди про асоціацію з Україною, зокрема про глибоку та всеосяжну зону вільної торгівлі. З цього приводу Штефан Фюлезаписав, що публікація Угоди «підтвердить вигоду пропозицій ЄС і розвінчає міфи»^[136].

22 січня під час брифінгу посли Великобританії і Німеччини жорстко розкритикували міністра закордонних справ України Леоніда Кожару за поведінку на зустрічі з дипломатами і інформацію щодо події у Києві^[137]. Віце-президент Європейського парламенту Яцек Протасевич заявив, що Європейський Союз може припинити офіційні відносини з Україною, якщо підтвердиться, що міліція застосовувала проти демонстрантів вогнепальну зброю.^[138] Посольство США в Україні повідомило, що Вашингтон скасував візи деяким громадянам України у відповідь на дії проти протестувальників у центрі Києва.

Цього ж дня на Всесвітньому економічному форумі у Давосі оголосили хвилину мовчання на знак вшанування пам'яті загиблих під час подій у Києві на вулиці Грушевського. Прем'єр Микола Азарова, який цього ж дня вилетів у Давос, заявив, що мітингувальники самі винні у смертях та запевнив, що пишається людьми у погонах, які відстрілюють активістів на Грушевського^[139].

24 січня з'явилась інформація про заборону в'їзду до США головних спікерів Партії Регіонів — В. М. Олійника та О. А. Бондаренко.

1 лютого, на Мюнхенській конференції з безпеки державний секретар США Джон Керрі заявив «українці борються за демократичне майбутнє Европи, Сполучені Штати та ЄС солідарні з народом України в цій боротьбі»^[141].

В серпні 2014 року Френсіс Фукуяма, американський філософ, відзначив: «В першу чергу, я був вражений тим, що громадянське суспільство в Україні не здалось після провалу Помаранчевої революції. Ви зберегли і посилили свою здатність до самоорганізації і наданню тиску на владу. Люди в країні не втратили прагнення до кращої влади.»^[142].

Реакція Росії[ред. • ред. код]

Більшість контрольованих державою російських ЗМІ подають про події Єврореволюції максимально викривлену інформацію: видають провокаторів за учасників Майдану^[143], перекручують очевидні факти та хронологію подій, применшують кількість учасників тощо. Один з головних російських дезінформаторів, Дмитро Кисельов, 9 грудня 2013 року указом Президента Росії був призначений генеральним директором новоствореного федерального державного унітарного підприємства "Міжнародне інформаційне агентство «Росія сьогодні»^[144].

В ефірі каналу «Россия-1» в програмі «Вести недели» Дмитро Кисельов свідомо підмінив послідовність подій, заявивши^[145]:

«

"Сначала милицию жестко провоцировали, калечили и душили газом (видеоряд столкновений возле АП 1 декабря - ред.). А затем лидеры протестов призвали на Майдан бедных студентов и цинично оставили их там без какой-либо защиты, как жертву предусмотренной политтехнологией (кадры из разгона Евромайдана 30 ноября - ред.). По сценарию нужна кровь".

»

В ефірі каналу «Первый (ОРТ)» 8 грудня, в день проведення Маршу мільйонів, на якому, за різними оцінками, було близько мільйона учасників, було заявлено, що «в Києві на „Марш мільйонів“ вийшло пару сотень чоловік»^[146].