Інформаційні атаки агресора

6 березня на території АРК відключили телеканали «1+1» і 5-ий. Ще раніше російський телеканал «Россия 24» захопив ефірні частоти кримської приватної «Чорноморської телерадіокомпанії». Було також заблоковано державну телерадіокомпанію «Крим» у Сімферополі особами у камуфляжній формі без зброї. Генеральний директор ТРК Степан Гулеватий викликав міліцію, але вона не реагувала на виклик

6 березня 2014 р. на сайті телеканалу АТR був проведений інтернет-референдум, під час якого можна було висловити свою думку щодо приєднання Криму до РФ. Більшість людей, які узяли участь у голосування, висловилась проти. Тому вже 7 березня російські військові у Криму відключили від інтернету перший кримськотатарський телеканал АТR. Того ж дня вони зупинили ефірне аналогове мовлення українського телеканалу «Інтер», на частотах якого транслюється НТВ.

Повне заперечення введення своїх військ

На нарадах та в інтерв'ю В. Путін певний час заперечував те, що на територію України були введені війська Російської Федерації. 17.04 він визнав присутнiсть вiйск РФ у Криму ще до «референдуму» (але заперечив це деiнде), котрі «захищали» російськомовну частину населення. Натомiсть представники населення стверджували, що їм захист не потрібен.

Окупація східних областей України та російська диверсійна діяльність

Паралельно відкритій військовій агресії в Криму, російськими спецслужбами, за допомогою місцевих агентів впливу та проросійських терористів, впродовж лютого-березня 2014 організовуються сепаратистські мітинги, захоплення деяких ОДА росіянами з Бєлгородської області і Москви та масові безлади, які 13-14 березня призвели до людських жертв та масових госпіталізацій проукраїнських мітингарів з тяжкими травмами в Донецьку та Харкові. Українськими силовиками були проведені спецоперації перекриття кордону з Росією задля недопущення провокаторів. Також СБУ було заявлено про затримання російських спецпризначенців-диверсантів та оприлюднено інформацію про спроби Росії насичити східні області диверсійними групами для вчинення терактів.

Метою російських диверсійних дій є дестабілізація політичної ситуації в Україні та отримання приводу для подальшого розгортання військової агресії на східні та південні регіони України. Так, Андрій Ілларіонов, який передбачив появу диверсантів та провокацій в Україні, зазначив: «Перше завдання — представити Україну в очах росіян та світу як територію хаосу, беззаконня та відсутності правового порядку, для того, щоб підтвердити заяви МЗС Росії. Для того, щоб показати, що Україна не відбулася як держава».

Плани російської влади, сепаратистів та террористів

Під час протестних акцій Євромайдану можливість розколу України пов'язували з планами президента Росії В. Путіна, який в якості альтернативи Януковичу розглядав В. Медведчука або ж А. Клюєва. За словами колишнього радника Путіна Андрія Ілларіонова В. Путін має кілька варіантів можливого встановлення контролю над Україною (від управління Україною через свою людину до розколу України та від'єднання від неї деяких регіонів) і для цього може використати тонкі засоби впливу, наприклад, через українських політиків

За словами Ілларіонова, Кремль розглядав 4 сценарії втручання:

1. Повний контроль над Україною через особу, яка користується довірою в Україні (цей варіант став малоймовірним);

2. Федералізація або конфедералізація України, мета якої — контроль над Східною та Південною Україною;

3. Контроль над деякими регіонами України;

4. Контроль над Кримом або Севастополем.

При цьому, за його словами, говорилось про те, що це історичний шанс на «возз'єднання Росії», який може закритися через кілька тижнів, тому відкладати рішення питання не можна, — повідомив екс-радник В. Путіна

За словами в.о. генпрокурора України Олега Махніцького, нинішній сценарій розвитку подій в Україні Росія готувала заздалегідь, і протягом останніх років в СБУ працювали співробітники російських спецслужб

Чутки про підготовлення військової операції з'явилися задовго до Олімпіади в Сочі: за інформацією Financial Times співробітники російського МЗС стверджували, що варіант використання військової сили проти України розглядався і раніше, але остаточне рішення було прийняте в останні дні