107.Економічні підвалини можливого лідерства України в центрально-європейському регіоні.

Що Україна має для того, щоб стати регіональною державою? На пострадянському просторі Україна посідає друге після Росії місце за чисельністю населення, економічним та науково-технічним потенціалом. За розмірами території Україна - друга в Європі країна, знов таки після Росії. За рівнем ВВП Україна посідає друге місце у Центрально- Східній Європі після Польщі. Крім того, в Україні, порівняно із згаданими країнами, більш стабільна валюта, менший рівень зовнішніх боргів, менший бюджетний дефіцит. Наша країна входить до п'ятірки країн світу з найбільшою кількістю дипломованих програмістів. Україна все ще залишається у п'ятірці країн, які мають новітні технології в авіакосмічній сфері. За умови відповідного інвестування Україна має всі можливості розвивати літакобудування і ракетобудування для запуску космічних супутників. Суднобудівні заводи Миколаєва і Херсона здатні будувати різноманітні судна, у тому числі і танкери, які сьогодні є вкрай дефіцитними. Україна володіє третиною чорноземів у світі.

За оцінками міжнародних експертів, Україна посідає перше місце в Європі за коефіцієнтом транзитності. Цьому сприяє як вигідне географічне положення нашої держави у центрі Європи, так і достатньо розвинута система наземних і водних шляхів сполучення. За деякими підрахунками, до 2010 року транзитний товаропотік через Україну до країн Західної і Центральної Європи зросте до $158 млрд. на рік. Україна стабільно посідає 7-8 емісце у світі за експортом зброї. Отже, Україна має всі передумови продемонструвати високий рівень суспільно-політичного і соціально-економічного розвитку. Однак Україна має шанс здобути статус регіональної держави або регіонального лідера за умови здійснення важливих політичних кроків і реалізації масштабних транснаціональних економічних проектів, тобто інтернаціоналізації української економіки.

108.Погляди різних політичних сил в Україні на перспективи зовнішньо-політичних та військових союзів.

За умов протистояння з РФ питання безпеки, зовнішньополітичних орієнтацій набуває актуалізації в суспільстві.

Якщо проаналізувати передвиборчі програмні установки кандидатів у президенти України, можна зробити такий висновок.

У питаннях геополітичних орієнтацій, особливо щодо аспектів безпеки, є елементи замовчування та популізму, зокрема, стосовно поглиблення співпраці з НАТО. Отже, позиції кандидатів у президенти в програмних установках щодо зовнішньополітичної та безпекової сфер мають яскраві відмінності.

Кандидати від Партії регіонів чи пов’язані з нею заявляють про розвиток співпраці з Росією, решта вказує на потребу встановлення взаємин з ЄС, європейської інтеграції, що розглядається як каталізатор внутрішньополітичних реформ у сфері політичного діалогу, демократизації, економічної політики.

П. Порошенко, Ю. Тимошенко, О. Богомолець, О. Ляшко, А. Грищенко, В. Куйбіда, В.Саранов, Ю. Бойко наголосили на першочерговості та пріоритетності європейського вибору та європейської інтеграції, економічної та політичної.

Деякі кандидати – Н. Королевська, В. Коновалюк, В. Рабинович, В. Цушко і П. Симоненко – у своїх програмних установках оголосили про необхідність дотримуватися нейтрального чи позаблокового статусу. П. Симоненко акцентував на потребі розвитку співпраці з СНД, розвитку України в Митному союзі.

На євразійській інтеграції наголошує М. Добкін.

Кандидати в президенти України, окрім Д. Яроша та О. Тягнибока, уникають чіткого позиціонування стосовно вступу до НАТО. Д. Ярош пропонує налагодити співпрацю з США та Великою Британією як гарантами безпеки і територіальної цілісності України, вважає пріоритетними всебічну співпрацю з країнами Балтійсько-Чорноморського регіону Європи та поглиблення торгівельно-економічного співробітництва з США, Китаєм, країнами Південно-східної Азії та арабського світу. О. Тягнибок наголошує на потребі спрямувати зовнішньополітичні зусилля на побудову тісної політико-економічної співдружності з природними союзниками – країнами Балто-Чорноморської геополітичної осі (Швеція, Норвегія, Фінляндія, Лит- ва, Латвія, Естонія, Польща, Болгарія, Туреччина, Грузія, в перспективі – Білорусь та ін.).