102. Макрорегіони: “Дунай”, “Прип’ять”, “Західне Полісся”, “Дніпро”.

Географічні стратегічні межі Балтійського моря і Дунаю та їх гнучкий, всеосяжний характер показують, що ЄС розглядає ці стратегії не просто як предмет політики згуртування, який відноситься до ряду внутрішніх політик за своєю природою, але також і служить цілям політики сусідства і, таким чином, і цілям розширення. Це не скасовує того факту, що стратегія належить Євросоюзу, тобто суб'єктами його рішень є держави-члени ЄС, а їх території - його первинними елементами (інші країни-члени ЄС також мають право приймати рішення).

Макрорегіон Дунаю, стратегія та її розробка. Географічні межі цього макрорегіону були окреслені Європейською комісією. Вона запросила до співпраці вісім держав-членів ЄС, а також (листом від 22 жовтня 2009 року) шість держав, що не входять в ЄС. Ці держави мають територіями, прилеглими до водосборному басейну Дунаю, однієї з найбільших європейських річок. Частка водозбірного басейну в цілому складає більше 1%. У числі країн макрорегіону вісім держав-членів ЄС: Німеччина (провінція Баден-Вюртемберг і Баварія), Австрія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Болгарія, а також мають узбережжі Дунаю і зацікавлені завдяки притоках Дунаю Чеська Республіка та Словенія. Шість, не входять до ЄС країн з узбережжям Дунаю: Сербія, Хорватія, Україна, Молдова і Боснія і Герцеговина, Чорногорія. Варто згадати, що на території водозбірного басейну Дунаю розташовано 19 країн, серед яких знаходяться Швейцарія, Польща, Італія. Дунай є другою за величиною річкою після Волги, але самої міжнародної річкою світу. Водозбірна площа перевищує 801 ТОВ квадратних кілометрів, де відповідно до МКОРД проживає більше 83 мільйонів осіб, тоді як за Ульмской декларації до 6 травня 2009 року в країнах регіону проживало близько 260 млн. жителів.

Таким чином, у своєму підході ЄС спирався на чисто географічні чинники, а економічні, історичні і культурні цінності і політичні взаємини розглядав як вторинні. Це, звичайно, досить спірний підхід, але з геополітичної точки зору він спирається на стабільні підстави. Географічне районування, однак, не є жорстким, оскільки при необхідності можуть бути підключені фактори інтересів інших регіонів.

Макрорегіональна стратегія ЄС по Дунаю - це єдина концепція територіального розвитку, в якій розглядаються можливості координованого (з метою більш тісної співпраці між суб'єктами) політичного, економічного і культурного потенціалу. Стратегія ґрунтується на потребах, вимогах і відповідних спільних діях і, таким чином, будується знизу вгору. Ці типи співробітництва можуть бути класифіковані як прикордонні, міжрегіональні та транснаціональні.

Зміст стратегії ЄС для Дунайського регіону та її майбутнє

У першому півріччі 2011 року, в період угорського головування в ЄС, очікується затвердження пропозицій комісії в Раді з загальних справ і наступним за ним червневому засіданні Європейської ради.

У стратегії виділено 11 пріоритетних областей, в яких проекти об'єднуються загальним цільовим планом, що складається з 200 масштабних програм дій і програма з чотирьох напрямків (в основних рисах нагадує стратегію Балтійського моря), що укладають у собі сталий розвиток регіону:

-розвиток транспорту та енергетики в цілях сталого прогресу;

-навколишнє середовище і водні ресурси;

-соціально-економічний розвиток;

-управління, системи організаційного розвитку.

Транскордонний біосферний резерват «Західне Полісся» розташований на території Польщі, України і Білорусі та займає площу 2 600 км2. Це другий в Європі і третій у світі тристоронній Транскордонний біосферний резерват. Він охоплює три об’єкти, які з початку десятиліття існували на території польсько- українсько-білоруського прикордоння.

Створення Транскордонного біосферного резервату (ТБР) «Західне Полісся» розпочалося в 2002 році. Бюро ЮНЕСКО МАБ у Парижі визнало, що слід зачекати утворення третьої, білоруської частини ТБР. У червні 2004 року, в Парижі, представники Білорусі, Польщі та України домовилися про спільне фінан¬сування проекту, натомість у листопаді того ж року, в Варшаві, було скликане перше засідання Тимчасового Керівного Комітету ТБР «Західне Полісся» за участю представників Білорусі, Польщі і України. Тоді було узгоджено скликання тристоронньої робочої групи для підготовки номінаційної заявки до ЮНЕСКО для утворення ТБР «Західне Полісся» разом з розробкою карт зон території резервату «Західне Полісся», що вимагаються. У 2007 році представники МАБ Польщі, Білорусі та України приготували інший варіант угоди між трьома країнами, яка стосується Транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся».

Важливою подією в історії формування резервату стало підписання 28 жовтня 2011 року, в Києві, польсько-білорусько-української угоди про створення транскордонного біосферного резервату «Західне Полісся», що з’єднує три існуючі прикордонні біосферні резервати: Польщі, Білорусі і України. Сторони угоди, крім створення ТБР «Західне Полісся», заявили про готовність співпраці в галузі збереження та сталого використання біологічного та ландшафтного різноманіття ТБРЗП та сталого розвитку регіону ТБРЗП та збереження традиційних знань і способу життя місцевого населення.

9-13 липня 2012 року Міжнародна координаційна рада Програми «МАБ» ЮНЕСКО на зустрічі в Па¬рижі включила його до списку Біосферних резерватів. Статус Транскордонного біосферного резервату ЮНЕСКО підтверджує виняткові природні цінності та значення цієї території в збереженні і підтримці біорізноманіття в Європі і в світі.

Місто (Чорнобиль), на півночі Київської області, колишній Чорнобильській р-н.

Назва міста Прип'ять, як відомо, походить від назви річки, на березі якої й було збудовано перше місто енергетиків в Україні

Тут 26 квітня 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції відбувся тепловий вибух четвертого атомного реактора.. Навколо станції утворилася зона радіоактивного забруднення радіусом близько 30 км. Це зона відчуження й обов'язкового виселення, з якої було евакуйовано близько 165 тис. чоловік. Крім Київської, постраждали також Житомирська область в Україні, Гомельська і Могілевська області в Бєларусі, Брянська область у Росії.

Прип’ять вважається макрорегіоном, так як вплив радіоактивних речовин є негативним не лише для території України, а й для згаданих вище територій. За аналогією з іншими перерахованими макрорегіонами, уряди країн, що постраждали, мали б долучитись до спільного вирішення цієї проблеми, однак поки що цього не відбулось.

Дніпро - третя за довжиною й площею басейну ріка Європи (після Волги й Дунаю), ріка з найдовшою течією в Україні. Дніпро бере початок в невеликому болоті Аксенінський мох на південному схилі Валдайської височини[10] біля села БочаровоСмоленської області Росії. Зі схилів Валдайської височини витікає також Волга, Західна Двіна, Ловать, Сясь та Молога[11]. Впадає Дніпро в Дніпровсько-Бузький лиманЧорного моря.

Сьогодні перед Україною постала нагальна потреба розроблення і впровадження комплексу заходів, спрямованих на оздоровлення басейну Дніпра, а саме:

удосконалення системи моніторингу з дієвим механізмом накопичення та обробки

інформації про забруднення річки (джерела забруднення, захворюваність населення,

що з цим забрудненням пов'язана, технологічні заходи, які дозволяють зменшити рівень забрудненості тощо);

розробка індикаторів стану басейну Дніпра в рамках системи індикаторів сталого розвитку водних об'єктів України;

заміна аварійних каналізаційних мереж та спрацьованого обладнання очисних станцій; використання сучасних методів утилізації стоків;

впровадження безводних і водозберігаючих технологій, повторне застосування стічних вод для потреб промисловості; облік використання вод;

використання альтернативних джерел забезпечення населення якісною питною водою, оновлення технології підготовки води, впровадження в практику водопостачання нових високоефективних реагентів, фільтрувальних матеріалів, сорбентів; заохочення наукових досліджень з проблеми та використаннядослідницько-конструкторських розробок;

підвищення рівня інформованості громадськості щодо рівня забрудненості поверхневих водойм;

залучення недержавних та громадських організацій при реалізації екологічної політики.

У зв'язку з ратифікацією Дунайської та Карпатської Конвенцій Україна зобов'язалась внести корективи в існуюче законодавство в сфері управління водними ресурсами відповідно до вимог Водної Рамкової Директиви ЄС. Розроблено Національну програму оздоровлення басейну Дніпра та поліпшення якості питної води, ухвалено Постанову Кабінету Міністрів України про заходи стабілізації водогосподарської обстановки на р. Дніпро тощо. Сформу¬льовано основні напрями й етапи робіт щодо поліпшення екологічного стану в басейні Дніпра, визнана доцільність басейнового принципу управління водокористуванням. Проте, слід зазначити, що передбачені законодавством проекти охорони вод Дніпра реально не виконується через нестачу фінансування, відсутність дієвої системи контролю за станом водних ресурсів, зацікавленості керівництва основних підприємств-забруднювачів води в дотриманні нормативів та державних актів стосовно водних ресурсів, жорстких санкцій проти порушників чинного законодавства.