86.Асеан: різні формати роботи, як уроки для України.

АСЕАН (Асоціація країн Південно-Східної Азії) за минулі три десятиріччя переконливо продемонструвала свою життєздатність та перетворилася у вельми авторитетний механізм, який сприяє забезпеченню стабільності як у Південно-Східній Азії, так і в усьому азійсько-тихоокеанському регіоні.

Ця субрегіональна організація була створена 8 серпня 1967 року Філіппінами, Малайзією, Індонезією, Сінгапуром іТаїландом, які прийняли Бангкокську декларацію. Згодом до них приєдналися Бруней, Камбоджа, Лаос,М'янма та В'єтнам. Союз було закріплено на папері у вигляді Договору про дружбу та співробітництво АСЕАН в Південно-Східній Азії 1976 на Балі. Площа суходолу, яку займає АСЕАН, становить 4,46 млн км² — 3% площі суходолу Землі, сукупне населення приблизно 600 млн осіб — 8,8% населення світу.

Усвідомивши себе одним із важливих політичних, економічних та інтеграційних центрів сучасності, країни АСЕАН рішуче заявили про свій остаточний вихід за рамки реґіоналізму, про бажання відігравати одну з провідних ролей на міжнародній арені. Вже зараз АСЕАН можна розглядати як впливового самостійного актора східноазійського міжнародно-політичного реґіону.

Особливість асеанівського напрямку зовнішньої політики Японії полягає в тому, що все частіше офіційний Токіо розглядає АСЕАН як відправну точку для проектування свого впливу в якості нової наддержави.Ймовірно, що буде зростати і зацікавленість незалежної України до подальшого розвитку відносин з країнами азійсько-тихоокеанського реґіону, особливо в галузі торгівлі, обміну технологіями та міжнародної технічної допомоги в зв’язку з гострою необхідністю розширення української присутності в АТР. Тому досвід співпраці Японії з країнами АСЕАН та підходи, які застосовуються Країною вранішнього сонця у співробітництві з країнами з перехідною економікою, якими є практично усі країни-члени АСЕАН, були б корисними для розвитку української політологічної науки та фахівців-міжнародників, які займаються питаннями співробітництва України з країнами АСЕАН. Вищезазначений комплекс причин і мотивувань та відсутність наукової розробки багатьох питань їх розвитку обумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Така субреґіональна підсистема як Південно-Східна Азія є більш локалізованою, оскільки виникла в межах одного субрегіону та, відповідно, є елементом реґіональної східноазійської міжнародно-політичної системи. Локалізованість південносхідноазійської підсистеми, що виявляється у достатньо високому ступені розвитку внутрішньопідсистемних відносин, співробітництва та конфліктності, абсолютно не означає відірваності цієї підсистеми від загальнопланетарної міжнародної системи, вона тісно переплетена з загальносистемними відносинами.

Доведено, що реґіону властива специфічна форма самоорганізації, за якої ключову роль відіграють не країни-лідери, а малі та середні країни, які не здатні до ролі самостійних елементів реґіональної структури й тому, як правило, сприймаються в якості реґіонального “фону” або елементів простору.

Наявність власних проблем південносхідноазійської підсистеми: побудова Зони миру, свободи та нейтралітету, проголошення без’ядерної зони в Південно-Східній Азії, локальні латентні конфлікти, - а також відносини в таких структурних ланках як АСЕАН-США, АСЕАН-Китай багато в чому визначають зовнішньополітичний курс Японії в цьому міжнародно-політичному субрегіоні та є характерними в структурному плані для поведінки Японії як провідного актора світової політики на міжнародній арені. У свою чергу, зовнішньополітична діяльність Японії спрямована на зміну об’єктивних структурних відносин у південносхідноазійській, східноазійській системах зокрема, та в світовій системі міжнародних відносин взагалі.

87.Охарактеризувати механізми діяльності АСЕАН, АСЕАН+3, АСЕАН+6.

Специфіка діяльності АСЕАН визначається тим, що її учасниці фактично є одночасно членами інших регіональних об’єднань, а також наявністю двосторонніх договірних зобов’язань між АСЕАН і США. Також слід зазначити, що АСЕАН являє собою на даний час найефективнішу структуру в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні.

Шлях, яким пройшла Асоціація країн Південно-Східної Азії з часу свого заснування в 1967 р. у складі п’яти держав – Індонезії, Малайзії, Сінгапуру, Таїланду та Філіппін до сьогоденної “десятки” (в 1984 р. до них приєднався Бруней, в 1995 – В’єтнам, у 1997 – Лаос і М’янма, в 1999 р. – Камбоджа), є прикладом складного випробування регіональної спільності в процесі розвитку економічної інтеграції та забезпечення політичної стабільності.

У рік свого 25-ти річного ювілею (1992 рік) країни-члени АСЕАН підписали Угоду про створення зони вільної торгівлі (АФТА) упродовж наступних 15 років. У 1996 р. було прийнято Нову схему індустріального співробітництва АСЕАН (АІКО); в 1997 р. прийнято програму “АСЕАН – бачення в 2020 р.: партнерство за умов динамічного розвитку”; в 1998 р. – Рамкову угоду про створення зони інвестицій АСЕАН (АІА). На 6-му саміті країн АСЕАН у грудні 1998 р., щоб якнайшвидше подолати наслідки фінансової кризи, була поставлена нова мета – створити АФТА в 2002–2003 рр. на основі зниження митних зборів до 0–5%. Повну ліквідацію митних тарифів планувалося здійснити до 2010 р. для шістки найрозвиненіших країн-членів АСЕАН і до 2015 – для четвірки інших. Головна мета АФТА – підвищення конкурентоспроможності країн-членів шляхом усунення торговельних бар’єрів, зростання інвестиційної привабливості держав АСЕАН і досягнення економічної ефективності в регіоні.

Цільові напрями АФТА включають:

-- скорочення ставок ввізного мита до 0–5% на промислову та сільськогосподарську продукцію, за виключенням продукції нафтохімії, автобудування та металургії;

-- впровадження Загального ефективного преференційного тарифу (СЕПТ);

-- гармонізацію національних стандартів відповідно до міжнародних норм;

-- ліквідацію кількісних обмежень у взаємній торгівлі промисловими товарами;

-- введення принципу взаємного визнання щодо сертифікатів якості;

-- координацію макроекономічної політики.

Стосовно оцінки економічних успіхів АСЕАН слід зазначити що результати були не досить успішними. Слабкими місцями АСЕАН були неузгодженість політичних курсів, високий рівень суперництва та конфліктність інтересів. За останнє десятиріччя Асоціація спромоглася лише на скромний прогрес в економічному співробітництві та створенні численних інституцій без будь-яких наднаціональних функцій. Характеризуючи АСЕАН з позицій теорії регіональної інтеграції, філіппінський дослідник Ренато Круз де Кастро кваліфікує Асоціацію як “сердечний союз” (entente cordiale).

У 2002 р. країни формату АСЕАН+3 (країни АСЕАН + Китай, Японія та Південна Корея) домовилися про проведення політики „діалогу” на рівні міністрів фінансів один раз на рік і на рівні заступників міністрів для узгодження заходів у галузі фінансової політики. В листопаді того самого року на саміті АСЕАН у Камбоджі Китай і країни Асоціації підписали Рамкову угоду про створення до 2010 року найкрупнішої в азійському регіоні зони вільної торгівлі. Нова економічна угода в регіоні, безумовно, відповідає інтересам країн АСЕАН.

У 2003 р. під час проведення 9-го саміту АСЕАН Японія уклала з нею Рамкову угоду про всебічне економічне співробітництво, а Китай (разом з Індією) офіційно приєднався до Договору про дружбу і співробітництво, підписаного країнами АСЕАН ще в 1976 році (Балійська угода). З боку АСЕАН було висловлено побажання встановити аналогічні відносини з Росією, Японією і Південною Кореєю, щоб “перетворити Східну та Південно-Східну Азію на регіон миру, стабільності, дружби та співробітництва як умову для забезпечення сталого розвитку ”.

Наприкінці 2005 р. Азійський банк розвитку повідомив, що з березня 2006 р. у країнах АСЕАН, а також Китаї, Південній Кореї та Японії з’явиться єдина, але поки ще віртуальна валюта – АКЮ (ACU – Asian Currency Unit), яка є аналогом європейському ЕКЮ (ECU – European Currency Unit). При визначенні курсу АКУ враховуватимуться ступінь участі національної валюти в міжнародних розрахунках, розмір ВВП і обсяг зовнішньої торгівлі кожної країни з угрупованням АСЕАН+3 та АСЕАН+6, куди входять вже Індія, Австралія та Нова Зеландія.

Загалом країнам Азії доцільно обрати зразком для наслідування Єврозону і зробити своєю метою створення єдиної валюти і єдиного монетарного простору. Поява AКЮ стане першим кроком у цьому напрямі та може привести до значної координованості валютних курсів у регіоні. У такий спосіб країни рухатимуться курсом створення спільного економічного простору, що вже апробований ЄС. Президент Азійського банку розвитку Харухіко Курода зазначив, що випуск азійської валютної одиниці АКЮ сприятиме розвитку азійського ринку цінних паперів і зміцнить ринок капіталів з метою зменшення впливу зовнішніх факторів.

Цілком імовірно, що саміт міністрів фінансів країн АСЕАН, Китаю, Японії та Південної Кореї стане аналогічним саміту провідних промислових країн світу (G7) і координуватиме грошову політику та валютний курс 13-ти країн регіону. Проте, говорити про введення в обіг єдиної для азійських країн валюти дещо завчасно. Йдеться лише про створення зведеного статистичного індексу, який не виконуватиме функцій грошей. Досвід Європейського Союзу щодо створення євро показав, що потрібно тривалий час і ретельна підготовка (ЄС знадобилося близько 20 років) для запровадження подібної валютної одиниці.