82.Південна Корея, Сінгапур, Гонконг, Тайвань в торгово-економічних стосунках України.

Входження в світове співтовариство як рівноправного і активного суб'єкта міжнародних відносин є надзвичайно актуальним завданням для України — молодої суверенної держави. І цілком зрозуміло, що вона, як європейська держава, більше тяжіє до Європи. Але активне входження у систему міжнародних відносин шляхом розгортання співробітництва і широких різноманітних зв'язків з європейськими країнами, для України є дуже складним завданням. Тому "східний" варіант входження в Міжнародне співтовариство здається сьогодні за рядом аспектів більш реальним.

АЗІАТСЬКО ТИХООКЕАНСЬКИЙ РЕГІОН (АТР) В ЦІЛОМУ являє собою великий масив країн з різними облаштуваннями політичного і економічного життя. Велику частину АТР займає так звана "азіатська підсистема", тобто чотири субрегіони: Північно-Східна Азія, Південно-Східна Азія, Південна Азія, Південна частина Тихого океану. Кожний з цих субрегіонів помітно відрізняється один від одного. Політична ситуація в Азії завжди була більш складною, ніж в Європі, що пояснюється також більшими розмірами і більшою різноманітністю регіону. Так, в Азії ніколи не Існувало біполярність в європейському значенні, тут не стикались в прямій конфронтації дві наддержави — СРСР і США, проте було більше можливостей для незалежних і нейтральних учасників, розподіл сил в Азії був нерівномірний, існували регіональні і субрегіональні центри, різні рівні й темпи розвитку, діапазон типів економіки, культури й політичних систем був значно багатший, ніж в Європі.

У сучасних умовах інтернаціоналізація виробництва посилюється під впливом різних чинників, раніше усього науково-технічного розвитку. Сучасне автоматизоване або високомеханізоване виробництво вимагає великих витрат на наукові дослідження і величезних первинних капіталовкладень. Значно збільшується номенклатура промислової продукції, чому сприяє поява нових і новітніх галузей виробництва (атомна промисловість, електроніка, виробництво синтетичних матеріалів і так далі). Усе це робить ефективним освоєння виробів тільки при їх випуску в масових масштабах. Проте ринки навіть великих держав не завжди достатні для збуту нової продукції, тому з самого початку її випуск розрахований не лише на внутрішній, але і на зовнішній ринок.

З огляду на високий рівень співпраці китайських діаспор з материковим Китаєм, це дає підстави говорити про необхідність розвивати економічні відносини України з країнами Південно-Східної Азії (Південна Корея, Сінгапур, Тайвань та ін..) у контексті розвитку стратегічного партнерства з КНР.

Однак наразі тут існує ряд перешкод у політико-безпековій сфері. А саме:

• відсутніст інтеграційної інституції, яка б опікувалася питаннями політичного співробітництва і безпеки в субрегіоні;

• занепокоєністю більшості країн щодо необхідності підтримки стабільності в субрегіоні і в кожній з країн;

• наявна конкуренція з боку США, КНР, Японії та Індії щодо свого впливу на субрегіон. Для країн субрегіону особливу складність становить маневрування у «трикутнику» КНР - Японія - Індія;

• військова присутність у субрегіоні США через підтримку двосторонніх безпекових відносин, проведення спільних військових навчань з окремими країнами.

Незважаючи на відсутність інтеграційного механізму в сфері політики і безпеки варто зауважити, що у 2006 р. було засновано механізм зустрічей України та міністрів оборони країн АСЕАН. Метою цих зустрічей є «обмін думками щодо поточних питань оборони та безпеки, а також існуючих загроз в атмосфері взаємної довіри та кращого розуміння політики країн-сусідів, покращення прозорості й відкритості» 18 . Хоча цей механізм ще не дозволяє говорити про початок реалізації регіональних проектів у сфері безпеки, він все ж дає підстави стверджувати, що набуття ними конкретніших форм не виключене.