76.Домінування Китаю в азійських справах.

Нинішній Китай — світовий лідер останніх тридцяти років за темпами зростання промислового й фінансового потенціалу, власник другої за величиною економіки у світі — перетворився на найбільшого світового експортера, кредитора, споживача сировинних ресурсів, на державу з найбільшими золотовалютними резервами, майбутньою світовою резервною валютою, найбільшими у світі населенням та армією. Глобальні процеси, в яких дедалі значимішу роль відіграє Китай, великою мірою впливають на формування нового світового порядку.  Китай без зайвого поспіху, але цілеспрямовано і методично підбирає під своє управління порти в Південно-Східної Азії. І тому судноплавство і морські шляхи незабаром можуть стати великою проблемою для західних країн. Китай вже має контроль над десятками портів в регіоні, і в основному це контроль над портами, які оточують Індію.

Також нині ведеться будівництво великого порту в Шрі-Ланці і вже завершені переговори про будівництво потужного глибоководного порту в Пакистані.

Контроль Китаю за більшістю портів в цій частині Східної Азії являє собою серйозні проблеми безпеки для всього регіону. Китай матиме змогу «задушити» торгівлю у будь-якій країні, де він контролюватиме порти. А враховуючи його все зростаючі нагальні потреби в розподіленні ресурсів рідкоземельних металів, нафти і т.д., він явно буде розподіляти їх виключно на свою користь.

На сьогодні інтереси Китаю і США зіштовхуються на Тайвані, в Ірані, Афганістані, Південно-Східній та Центральній Азії, а також в Африці, де КНР недавно обігнала Америку за обсягами торгівлі. Витісняючи Китай з Африки, що забезпечує йому поставку понад 30% необхідних енергоресурсів, з Близького і Середнього Сходу (50% поставок нафти)

США з тривогою спостерігають за посиленням домінування Китаю в Азії, що суперечить американським інтересам у регіоні і веде до напруженості у відносинах із азійськими сусідами. Економічно КНР уже виграє в Америки Південно-Східну Азію. Для геостратегічного стримування китайського впливу Вашингтон розпочав модернізацію старих і побудову нових важелів протидії. США зміцнюють і розширюють свої безпекові угоди з союзниками, залучають нових стратегічних партнерів (В'єтнам, Індію, Сінгапур та Філіппіни). Союзники Сполучених Штатів дедалі більше залежать від КНР економічно й заодно зміцнюють зв'язки з Вашингтоном у сфері безпеки. США розуміють, що багато країн в Азії хочуть, аби Америка урівноважувала дедалі більший тиск Китаю, але при цьому не примушувала їх робити вибір між двома гігантами.

Розширення присутності США в Азії ставить Китай перед складною дилемою: якщо не чинити опору вибудовуванню американоцентричної економічної системи в азійському регіоні, вона розвиватиметься й надалі; якщо спробувати її заблокувати, його сусіди можуть злякатися дій КНР і ще тісніше згуртуватися навколо США. Свідченням зміни позиції Вашингтона стосовно Пекіна стала переглянута у січні 2012 р. Стратегія національної оборони США, в якій Китай уперше названо потенційним противником Сполучених Штатів. У ній КНР характеризується як регіональна держава, котра значно впливає на економіку і безпеку США. Документ передбачає переміщення "стратегічної опори" США в Азійсько-Тихоокеанський регіон і підтримку стабільності в АТР шляхом зміцнення відносин з азіатськими союзниками і партнерами.

Переглядається й попередня стратегія протидії КНР в АТР, насамперед використання "першої острівної гряди" (Японія—Тайвань—Філіппіни) як передової наступальної лінії стосовно Китаю. Американська військова присутність на цьому рубежі починає слабшати під тиском нових обставин. Насамперед через зростання присутності китайських ВМС і ВПС у регіоні, а також активізацію позиції місцевого населення, яке стало менш терплячим до присутності американських баз на своїй території і лояльнішим до Китаю.

Військово-морська стратегія Китаю складається з трьох етапів. На першому з них (2000–2010 рр.) Пекін ставив за мету встановити контроль у межах "першої острівної гряди". На другому етапі (2010– 2020 рр.) КНР прагнутиме встановити контроль у рамках "другої острівної гряди". На третьому (2020–2040 рр.) Китай має намір покласти край американському військовому домінуванню в Тихому та Індійському океанах.

Понад двісті років тому Наполеон Бонапарт пророчо сказав про Китай: "Там лежить сплячий гігант. Хай він спить. Коли він прокинеться — весь світ здригнеться". Сьогодні гігант прокидається...