75.Комуністичний Китай та ринкові механізми; уроки для України. Повернення Тайваню в склад Китаю; досвід, що знадобиться.

Сьогодні комуністичний Китай успішно розбудовує ринкову економіку. Ця модель привертає до себе увагу, перш за все, поєднанням соціалізму марксистського гатунку з ринковими відносинами, які самим К.Марксом однозначно відкидались в організації економіки майбутнього (комуністичного) суспільства. Вона цікава й через те, що Китай - країна з більше ніж міліардним населенням, де навіть забезпечення населення їжею - уже колосальна проблема, не говорячи вже про все інше. І незважаючи ні на що, Китай не просто вирішив ці надскладні завдання, а й вирішив їх на високому рівні, забезпечивши своїм громадянам достатньо високий рівень життя. Слід відзначити, що до початку реформ, а вони почалися в 70-ті р. XX ст., Китай пережив два великі потрясіння. Перше - під час "великого стрибка" 1959-1961 рр., відомого доменними печами на сільських подвір'ях і голодом, який забрав майже 30 млн. життів. Друге пов'язано з культурною революцією, що розпочалася всередині 60-х р. і мала на меті створення нової соціалістичної моралі і нової економіки без матеріального стимулювання робітників. Цей етап теж закінчився безрезультатно, якщо не враховувати гоніння на інтелігенцію, цитатники Маоцзе Дуна й сотні тисяч знищених горобців.

Реформування економіки Китаю привело до виникнення специфічної моделі переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки. У літературі її часто називають соціалістично-ринковою економікою. її найбільшою особливістю є збереження влади комуністичної партії, яка відіграє велику роль у функціонуванні й розвитку національної економіки. Влада Китаю повною мірою зуміла використати під час розбудови ринкової економіки вже добре напрацьовану (принаймні ідеологічно) соціальну орієнтацію суспільного виробництва. Комуністична партія Китаю все більше спирається на ринкові механізми, хоча ознаки соціалістичного минулого ще дають про себе знати. Так, банківська система є державною, планування, принаймні, за формою, ще зберегло вигляд п'ятирічок, хоча по суті це вже індикативне планування.

Поряд з цим характерною особливістю цієї перехідної економіки, а точніше, самого переходу до ринку, є поступовість ринкових перетворень. Уже на початку 70-х р. минулого століття один з ідеологів Комуністичної партії Китаю Ден Сяо Пін виступив з тезою про те, що соціалізм і товарне виробництво сумісні. У Радянському Союзі це було розцінено як реформізм, та Китай поволі, але впевнено став розбудовувати ринкові відносини.

В основу перетворень економіки Китаю, окрім керівництва цим процесом з боку комуністичної партії, було покладено реформування відносин власності. У сільському господарстві було введено сімейний підряд і селянам передано невеликі наділи (у середньому 0,44га). Передача землі селянам (а її отримали більше 800млн селян) у довгострокову оренду відкрила шлях для організації приватного виробництва в аграрній сфері. Тільки на початку селянин був зобов'язаний частину своєї продукції продавати державі,але згодом це було відмінено, а ціни лібералізовані. Наслідки такого реформування вражаючі.

Після 60-річної перерви Китай та Тайвань відновили пряме транспортне сполучення.

Офіційно відкрито і регулярне судноплавство через Тайванську протоку. Прямі маршрути з'єднають 63 портів материкового Китаю і 11 заток Тайваню. З часу оголошення Тайбеєм незалежності у 1949 році подорожувати з Китаю до Тайваню можна було лише через треті країни. Конфлікт тривав через те, що уряд КНР виступає за безумовне повернення Тайваню під юрисдикцію Пекіна. Наразі ж самопроголошений уряд Тайваню не визнаний жодною великою країною світу, проте користується незмінною підтримкою з боку США. Відносини між Пекіном і Тайбеєм вступили в нову фазу з приходом до влади на острові Ма Інцзю, який дотримується поміркованої позиції щодо Китаю. Влітку цього року країни вже підписали важливу угоду про розширення чартерних рейсів і зміцнення співпраці в галузі туризму.