Реакція політиків країн Заходу

Голова Ради міністрів Польщі Дональд Туск, коментуючи початок проведення антитерористичної операції на сході України, заявив що українська держава повинна діяти рішуче, аби показати, що не сприймає розповсюдження терористичних дій на своїй території. Зокрема він зазначив, що Путін зупиниться там, де дозволить Україна. Тому Київ має взяти справи у свої руки і сам вирішувати, коли почне боротися за територіальну цілісність країни і які засоби він використовуватиме.

За повідомленням інформаційного агентства Інтерфакс-Україна міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив 14 квітня, що за подіями на сході України стоїть Росія, яка хоче дестабілізувати країну і зірвати президентські вибори. Зокрема він зазначив: Не може бути жодних сумнівів, що це було заплановано Росією: сили, які в цьому беруть участь, добре озброєні, добре підготовлені, добре екіпіровані та скоординовані, поводяться так само, як і російські військові поводилися в Криму.

15 квітня 2014 р. перед початком засідання Ради ЄС на рівні міністрів оборони 28-ми країн-членів ЄС у Люксембурзі Генеральний секретар НАТО Андерс Фог Расмуссен звинуватив Росію у причетності до сепаратистських заворушень на сході України. Генеральний секретар НАТО зокрема заявив, що «поведінка Росії та події на місцях говорять самі за себе. Ми принципово не коментуємо дані розвідки, але я вважаю, що є очевидним, що що руки Росії активно причетні до цього».

30 червня 2014 року головнокомандувач ОЗС НАТО в Європі Філіп Брідлав визнав, що Росія не лише фінансово і матеріально підтримує сепаратистів, але й використовує проти України вбивць-найманців у той час, коли регулярні російські збройні сили полегшують рух бойовиків, обладнання та фінансів через кордон України:Російські іррегулярні сили дуже активні у східній Україні. Підтримувані Росією сили активні в східній Україні. І російське фінансування дуже активне на сході України.

69.Місце Білорусі в нинішньому протиборстві Києва і Москви

Особливе місце України у сучасних міжнародних відносинах спричиняє роздуми та дискусії щодо складного переплетення інтересів глобальних гравців щодо нашої держави. І. Валлерстайн у своїй статті зазначає: «Україна є лише зручним приводом для більшого геополітичного розподілу, який не має нічого спільного з її внутрішніми справами» [1]. Варто погодитись з тим, що Україна стає важливою складовою у формуванні регіонального геополітичного простору. Вона виступає об’єктом у процесі створення системи стратегічної безпеки глобальних гравців: США, ЄС, Росії та Китаю. Наша держава знаходиться на перехресті геополітичних інтересів, на межі двох світів.

Дуже показовим для розуміння співвідношення та ідентифікації цих «геополітичних світів» стало голосування щодо Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27 березня 2014 р. щодо територіальної цілісності України. Цю резолюцію в цілому підтримали держави Західного світу та їх політичні союзники (США, Сполучене Королівство, Австралія, Канада, Франція, Німеччина, Японія, Катар, Саудівська Аравія, Туреччина та ще низка переважно європейських держав). Резолюцію не підтримали шляхом утримання від голосування (Китай, Аргентина, Бразилія, Індія, Пакистан, ПАР та ще низка інших держав різних континентів), а також не підтримали прямим голосуванням «проти» (Росія, Білорусь, Куба, Північна Корея, Нікарагуа, Сирія, Венесуела, Зімбабве).

З початком збройного конфлікту між Росією і Україною Лукашенко опинився в складній ситуації. Після захоплення Криму білоруські політологи почали проводити паралель між населенням Криму і білорусами, які живуть на сході країни, поблизу кордону з Росією - в Вітебській, Гомельській і Могильовській областях.

У нинішньому пострадянському просторі немає нічого неможливого. Незалежна соціологія в Білорусі відсутня, але опитування населення на вулицях навіть таких міст, як Київ і Мінськ, засвідчили - не так вже й мало людей, особливо пенсіонерів, хочуть жити в одній державі з Росією. Це, очевидно, стривожило Олександра Лукашенка.

Його двадцятирічна політика на знищення національної ідентичності білорусів цілком може обернутися тим, що люди будуть вітати будь-яке проросійське вторгнення, якщо тільки воно буде супроводжуватися обіцянкою підвищити зарплати і пенсії.

Тут же він виступив за відродження білоруської мови, але і висловився, що "не буде відмовлятися від Росії", тому що "Росія - наш єдиний союзник".

Важливо розуміти, що Росія - не тільки єдиний союзник, але і спонсор білоруської економічної моделі.

Ймовірний новий обвал білоруського рубля стримують лише періодичні вливання російських кредитних грошей в золотовалютні резерви країни.