65.Пошуки нових способів економічної кооперації. Ціна на вуглеводні, як інструмент тиску на Україну

Як приклад тиску на Україну через вуглеводні можна навести газові війни з Росією. Це серія економічних конфліктів між компаніями НАК «Нафтогаз України» та«Газпром» щодо умов постачання природного газу з Росії до України, а також йго транзиту до країн Європи.

Після розпаду СРСР Україна, через територію якої проходив великий газопровід в Європи, опинилася в неоднозначному становищі: з одного боку незалежна держава, з іншого — братська країна на пострадянському просторі. Звідси у України збереглися історичні пільги на купівлю та транзит природного газу.

Однак реалії ринкової економіки брали своє. Перший російсько- український газовий конфлікт вибухнув 20 лютого 1993році, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу в Україну в зв'язку з заборгованістю по оплаті. Конфлікт був швидко залагоджено і відключення не відбулося. На той момент борг України за газ становив понад 138 млрд рублів. у відповідь на погрози з боку російської влади українська влада відповідає, що перекриють транзитні газопроводи, по яких Росія веде поставки газу до Західної Європи.

У березні 1995 року «Газпром» призупиняє поставки газу в Україну. На той момент борг України за газ перевищує 1 трлн рублів. «Газпром» зажадав вирішення проблеми боргу за рахунок передачі Росії частини майнових прав в українські газопроводи і підприємства. 10 березня, в ході україно-російських переговорів, було прийнято рішення про продовження постачань газу в Україну. 

У 1998 році в російсько-українські газові відносини включилася посередницька компанія Ітера, яку в Україні пов'язують з ім'ям Юлії Тимошенко.

У 2004 році в Україні відбулася Помаранчева революція, яка позначила проєвропейський вектор української зовнішньої політики. У Росії ці зміни були зустрінуті вельми стримано. Стало ясно, що часи «пільг» (ціна в 50 $/тис. м³) для колишньої братської республіки закінчилися.

Директор Національного інституту стратегічних досліджень України Анатолій Гальчинськийще в травні 2004 року прогнозував: «За моїми оцінками, тиск Росії з енергетичних лініях буде до тих пір, поки Україна не почне поступатися своїми політичними позиціями… І такий тиск посилюватиметься в майбутньому».

Докладніше: Українсько-російський газовий конфлікт 2005—2006

Відносини між РФ і Україною загострилися після того як у березні 2005 російська газова монополія «Газпром» зажадала від України («Нафтогаз») платити за газ з 2006за цінами, близькими до європейських (біля $250 за 1000м³). При цьому сама Російська Федерація купувала газ у Туркменістані за ціною $44 за 1000 м³. Газпром намагався збільшити прибуток від продажу газу на суму від 3 до 5 мільярдів доларів США щорічно. При цьому, шляхом підняття цін на газ в Україні, російський уряд бажав захопити частину російського ринку металургії, на якому українські компанії успішно конкурували з російськими. Попри те, що економічні причини існували і раніше, російський уряд не поспішав здійснювати різких дій, припасаючи їх як засіб політичного тиску, і почав підняття цін тільки після зміни зовнішньо-політичного курсуУкраїни у напрямку Заходу.

Українське керівництво до останнього моменту не було готове платити більше і Газпром, посилаючись на 4 параграф договору про постачання газу, за яким ціни на газ визначаються щорічно, у ніч на 1 січня 2006 зупинив постачання. З боку Газпрому пролунали звинувачення, що Україна "приступила до несанкціонованого відбору газу", призначеного європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули.

4 січня обом сторонам вдалося підписати договір, за яким закінчувалася практика бартерної торгівлі (транзит за газ в обмін на постачання газу) і в результаті якого ці дві речі стали розглядатися окремо. Щодо ціни, то вона стала тимчасово складати $95 за 1000 м³, що стало можливим завдяки змішуванню російського газу за ціною у $230 ітуркменського за ціною у $44.

З 2006 року (за часи уряду Януковича) компанія РосУкрЕнерго стала головним посередником на газовому ринку України.

Українсько-російський газовий конфлікт 2008—2009

Закінчився підписанням газової угоди між прем'єр-міністрами обох держав Володимиром Путін та Юлією Тимошенко проти волі Президента України Віктора Ющенка.

На тлі політичної кризи в Україні, в грудні 2008 року почала загострюватися ситуація в газовій сфері, оскільки компанія РосУкрЕнерго мала борг перед російською стороною в розмірі 2,4 млрд доларів за поставлений газ у 2008 (зокрема, «РосУкрЕнерго» не заплатила за 11 млрд кубометрів газу, які були закачані у сховища України). Росія почала ультимативно вимагати погашення боргу, обіцяючи в іншому випадку — не підписати Договір про постачання газу в Україну на 2009 рік. Але президент Ющенко, зі свого боку, почав загострювати ситуацію — вимогою про зниження досягнутої ціни в 235 доларів, він ультимативно вимагав від Тимошенко, щоб ціна була не вищою за 205 доларів

Укладення «газових угод»

18 січня 2009 в результаті п'ятигодинних переговорів прем'єр-міністри Путін і Тимошенко домовились про відновлення транспортування газу в Україну та країни ЄС. Сторони погодились на наступне:

Перехід до прямих контрактних відносин між «Газпромом» та «Нафтогазом України».

Усунення посередників.

Запровадження формульного принципу формування ціни для України, характерного для інших європейських країн.

Перехід на транзитну ставку (2,7 дол. США), що наближається до середньоєвропейських показників.

Закріпили монополію Росії («Газпрому») на постачання природного газу в Україну.

Відповідно до нових газових контрактів базова ціна на російський природний газ для України склала 450 дол. США за 1 тис. куб. метрів (середня ж ціна у 2009 році склала 232,98 дол. США за 1 тис. куб. метрів

Суспільна реакція

Черговий політичний тиск на Україну під час газового конфлікту, а також факт перекриття постачання газу з боку Росії, спричинили відновлення 1 січня 2009 року громадянської кампанії «Пам'ятай про газ — не купуй російських товарів!» У січні 2009 року різні середовища проводили різноманітні акції проти політики Росії щодо України, зокрема використовуючи заклики бойкотувати російські товари.

2013-2014

Докладніше: Російсько-українська газова війна 2013—2014

Становить собою новий виток газових конфліктів великої геополітичної ваги, у якому задіяна Україна, ЄС, США/Канада .

Включає (на перших етапах військового вторгення в Україну-Крим) захоплення і контроль транспортно-енергетичних віток Криму, нафтогазових потужностейЧорноморнафтогазу, контроль і приєднання українського шельфу з його ресурсами і подальшим зірванням перспективних контрактів; у других — інфільтрації диверсійно-підривного елемента на схід України з контролем Юзівських площ перспективних сланцевих покладів, великого транспортно-промислового вузла (у т.ч. по газу, залізницях).

(Якщо комусь цікаво більше, можна почитати)

1 квітня, за посередництва Єврокомісії, український "Нафтогаз" та російський "Газпром" домовилися про постачання російського газу до України у другому кварталі за 248 дол. за тис. кубів.Сюди включена російська знижка у 100 дол. на кожну тисячу кубів завдяки нульовому експортному миту. Крім того, Росія погодилася не застосовувати принцип "бери або плати", зафіксований у контракті від 2009 року.

За словами українського міністра енергетики Володимира Демчишина, ціна російського газу буде дещо меншою, ніж та, за якою Україна отримує газ із Європи за реверсним маршрутом і яка нині становить 270-280 дол. за тис. кубів.