35.Кирило Розумовський, як політичний діяч.

Кирило Розум народився 18 (29) березня 1728 року в селі Лемеші Козелецької сотні Київського полку (нині Козелецького району Чернігівської області) в родині простого козака. Через три роки його брат Олексій потрапив до придворної капели в Петербурзі і, звернувши на себе увагу Єлизавети, став її фаворитом. Коли Єлизавета стала на престол у 1741 році, Олексій був камергером, а в наступному році імператриця і син козака таємно повінчалися в підмосковному селі Перово. У 1742 році Олексій викликав до Петербурга молодшого брата.

Чи добився б Кирило Розумовський неймовірних висот, якби він не був братом Олексія Розумовського, а той, у свою чергу, не зачарував своїм голосом і красою майбутню імператрицю Єлизавету Петрівну? Напевно, ні. Але навряд чи Кирило Розумовський увійшов би до історії, якби всі його заслуги обмежилися тим, що він був молодшим братом фаворита цариці.

У 1746 році Кирило Розумовський був затверджений президентом Імператорської академії наук. Навряд чи призначення на цю посаду відповідало вікові, досвіду і можливостям 18-річного хлопця, але в указі Єлизавети було відзначено, що зроблене це «з міркувань особливої здібності, що вгледілася в ньому, і придбаного в науках мистецтва», і охочих заперечити думку імператриці не знайшлося.

Після смерті в 1734 році гетьмана Данила Апостола Україна управлялася тимчасовою колегією, що складалася з 12 чоловік. У травні 1747 року Єлизавета, що благоволила до України (багато в чому, звичайно, завдяки братам Розумовським), видала указ «Про обрання в Малоросії гетьмана за колишніми правами і звичаями». У лютому 1750 року на раді в Глухові Кирило Розумовський був обраний гетьманом Війська Запорозького.

Молодий гетьман (на той час йому йшов тільки 23-й рік) планував відродити в Гетьманщині колишній блиск козацької держави. Гетьманська резиденція знову повернулась до Батурина, а Запорозька Січ підпорядковувалась владі гетьмана. К. Розумовський прагнув розвивати в Україні освіту і мистецтво. Проте глибинних перетворень у плані набуття самостійності в Україні не проводилось. Городове козацтво і сама Січ не були зреформовані. Московські та чужоземні генерали невисоко цінили військо Гетьманщини: воно було погано муштроване й мало стару зброю.

Під тиском старшини 20 січня 1760 р. гетьман підписав універсал про закріпачення всього сільського населення. В інтересах панівного класу в 1760—1763 pp. було проведено судову реформу.

Підтримуючи заходи К. Розумовського, спрямовані на посилення кріпацтва, царський уряд водночас обмежував гетьманську владу — встановив контроль над розподілом земельних володінь, вилучив з-під юрисдикції гетьмана Київ.

Після приходу до влади у липні 1762 р. Катерини II, якій активно в цьому допомагав і Кирило Розумовський, кар'єра гетьмана швидко завершилася. Останнім кроком стала спроба старшини добитися від «милостивої цариці» утворення спадкового гетьманства в роді Розумовських. Побачивши в тому акті бажання захистити незалежне життя краю, Катерина II негайно викликала К. Розумовського до столиці, де він зложив гетьманство.

Реформа Гетьманщини

К.Розумовський намагався перебудувати Гетьманщину на самостійну українську державу європейського типу.

Він намагався — але без успіху — дістати право дипломатичних зносин, дбав про розвиток української торгівлі й промисловості, розпочав широку програму «національних строєній», реформував козацьке військо, планував відкриття університету в Батурині, сприяв розвиткові української науки (зокрема історії), літератури й мистецтва.

Широка програма модернізації Гетьманщини й участь у ній К.Розумовського, а ще більше політична активізація українського шляхетства цілком розбіглася з цілями російського уряду, який ще з 1750-х pp. почав щораз більше обмежувати економічні й політичні права України.

Новий уряд Катерини II посилив централістичну політику щодо України. З другого боку, соціальна політика К.Розумовського й перетворення Гетьманщини на державу шляхетського типу поглибили соціальні суперечності, а династичні плани К.Розумовського викликали опозицію й опір з боку шляхетської аристократії. До того додалися ще великі втрати України внаслідок її участі у Семилітній війні. У цих умовах Катерина II скористалася з петиції про спадкове гетьманство в роді Розумовських, і 1764 року примусила К.Розумовського зрезигнувати з гетьманства, за що йому зберегли становище високого достойника Російської Імперії, забезпечили велику пенсію й надали у власність колишні гетьманські маєтки, зокрема, Батурин.