21. Угрупування козацької старшини, як протопартійні структури.

Вищим органом козацького самоврядування, який вирішував найважливіші питання, були загальна або, як її частіше називали, військова рада. На військових радах вирішувалися усі найважливіші питання життя Запорізької Січі: оголошувалася війна й укладався мир, оголошувалися військові походи, каралися злісні злочинці, щорічно переділялися поміж куренями землі, річки, ліси тощо, обиралася козацька старшина.

Крім загальних військових рад, у запорізьких козаків були ще й ради по куренях, які частіше називалися сходками. У запорізького козацтва склалася своя адміністрація. Найважливішими її ланками у другій половині XVI - на початку XVII ст. були військові начальники - кошовий отаман, військовий суддя, військовий осавул, військовий писар, курінний отаман; військові чиновники - булавничий, хорунжий, довбиш, пушкар, гармаш, тлумач, шафар, канцеляристи; похідні й паланкові начальники - полковник, писар, осавул.

Кошовий отаман, військовий суддя і військовий писар становили військову старшину. Вони обиралися військовою радою 1 січня і перебували на посаді один рік. До військової старшини інколи входили курінні отамани. У мирний час військова старшина займалася адміністративними і судовими справами Січі, а під час війни очолювала козаків, передаючи свої повноваження наказній старшині.

Кошовий отаман зосереджував у своїх руках вищу військову, адміністративну, судову й духовну владу. У воєнний час кошовий отаман був головним командиром і мав необмежену владу. У мирний час він був нібито володарем Запоріжжя й у своїх діях керувався звичаями і традиціями козацтва. Обов'язки кошового отамана зводилися до затвердження обраних військовою радою посадових осіб, узаконення розподілу за куренями земель, розподілу військової здобичі і військових доходів, прийняття до Січі нових людей і звільнення старих козаків, установлення дипломатичних контактів із сусідніми державами. Його влада обмежувалася трьома умовами: звітом по закінченні строку повноважень перед військовою радою, річним строком перебування на посаді і нарешті - самою військовою радою.

Військовий суддя був другою після кошового отамана посадовою особою в Запорізькому війську. Його основний обов'язок - здійснення суду над козаками. Крім цього, він періодично виконував обов'язки скарбника, призначав начальника артилерії і навіть заміщав кошового отамана як наказний отаман.

Після запорізької військової старшини йшли курінні отамани. Посада курінного отамана також була виборною. Курінний виконував у Січі функції інтенданта: його прямим обов'язком було забезпечення козаків усім необхідним (продовольством, паливом тощо), а також збереження грошей і майна козаків у курінній скарбниці.

Оскільки курені були одночасно й військовими одиницями, з яких складалося запорізьке "товариство", всі обов'язки, пов'язані з несенням служби, виконувалися з урахуванням належності козака до певного куреня і за нарядом курінного отамана.

В організації козацького самоврядування, яке склалося в Запорізькій Січі, можна знайти зародки майбутньої української державної організації. Характерно, що ця своєрідна за структурою система органів військово-адміністративної влади мала можливість виконувати складні функції внутрішньої і зовнішньої політики, притаманні лише державній владі. Ось чому деякі автори вважають за можливе оцінювати Запорозьку Січ як "своєрідне державне утворення" або як "республіку з яскраво вираженими демократичними рисами", підкреслюючи, що в конкретно-історичних умовах ХУІ-ХУІІ ст. Запорозька Січ як військово-політичне утворення українського козацтва з огляду на специфічну тодішню ситуацію виконувала функції державного об'єднання і мала риси ранньобуржуазних республік.

Військова старшина намагалася використати цю суспільно-політичну організацію у власних інтересах, перетворюючи і видозмінюючи форми її діяльності. Вона досить часто не звітувала перед козаками про свою політичну діяльність; всупереч звичаям, що склалися, утримувала у своїх руках виборні посади протягом кількох років. На знаряддя класового впливу старшина перетворила також військовий суд. Утім попри засилля старшини, їй не вдалося зруйнувати основні демократичні принципи побудови органів військово-адміністративної влади, скасувати притаманні цій системі риси демократизму.