2.Хронічне обструктивне захворювання легень. Лікування загострень.

ХОЗЛ – патологічний стан, що характеризується формуванням хронічної обструкції повітроносних шляхів унаслідок хронічного бронхіту і/або емфіземи легенів.

Лікування загострень:

І стадія (легкий ступінь) – уникати факторів ризику, припинити паління, протигрипозна вакцинація. Бронхолітики короткої дії за потреби.

ІІ стадія (помірний перебіг) – теж саме + додати планово 1 або 2 бронхолітикапролонгованої дії + реабілітація

ІІІ стадія (тяжкий перебіг) – теж саме, що й при 2х попередніх стадій + додати інгаляційний ГКС при частих загостреннях

ІV стадія (дуже тяжкий перебіг) – теж саме, що й при 3х попередніх стадіях + при хронічній легеневій недостатності тривалу О₂-терапію. Розглянути питання про хірургічне лікування.

Основні інгаляційні бронходилятатори:

1)β₂-агоніст короткої дії – сальбутамол (доза 0,1 мг, пік дії 30-60хв, тривалість 4-6год); фенотерол (доза 0,1мг, пік дії 30хв, тривалість 4-6год);

2)антихолінергічні препарати – тіотропіум бромід (доза 0,018мг, пік дії 30-45хв, тривалість 24год);

3)комбінований бронхолітик – фенотерол/іпратропіум бромід (доза 0,05/0,02мг, пік дії 30хв, тривалість 6год);

4)пролонгований β₂-агоніст – сальметерол (доза 0,25-0,50мг, пік дії 30-45хв, тривалість дії – 12год).

Показання до госпіталізації при загостренні ХОЗЛ

-значне погіршення інтенсивності симптомів (наприклад, раптовий розвиток задишки у спокої);

-тяжкий перебіг захворювання поза загостренням;

-наявність нових фізикальних ознак (ціаноз, периферичні набря-ки);

-низька відповідь на початкову терапію загострення;

-виражені супутні захворювання;

-поява нападів аритмії;

-погіршення стану свідомості;

-непевна діагностика, неможливість достовірно верифікувати діагноз;

-старечий вік;

-незадовільні домашньо-соціальні умови.

Госпітальний етап лікування ХОЗЛ при загостренні

Початкова оцінка тяжкості загострення за результатами обстеження – аускультації, участі у диханні допоміжної мускулатури, ЧСС, ЧД, ПОШвид, ОФВ1, SaО2, вимірювання газів артеріальної крові у дуже тяжких випадках, інші дослідження за показаннями.

Початковий етап лікування:

-інгаляції короткодіючого b2-агоніста кожні 20 хвилин протягом 1 год.;

-оксигенотерапія до досягнення рівня SaО2 ³ 90 %;

-системні ГКС (у разі відсутності негайної відповіді на лікування або хворий нещодавно приймав ГКС, або напад задухи тяжкий).

Повторна оцінка ПОШвид, ОФВ1, SaО2, інші дослідження за пока-заннями. Тактика подальшого лікування у стаціонарі відображена в табл. 21.

Лікування загострення ХОЗЛ, що загрожує життю хворого, прово-диться у відділенні інтенсивної терапії:

-контрольована киснева терапія з досягненням адекватного рівня оксигенації (РаО2 > 60 мм рт.ст., або SaO2 > 90 %);

-бронхолітики: b2-агоністи + холінолітики + теофіліни та ГКС;

-неінвазивна або інвазивна механічна вентиляція за показаннями.

Оперативне лікування

1. Видалення емфізематозних булл (булектомія): розглядається, якщо емфізематозна була займає ≥50% об’єму легені і суттєво стискає оточуючу легеневу тканину.

2. Операція зі зменшення об’єму легень: розглядається у пацієнтів з ОФВ1 >20% від належного та емфіземою, яка займає переважно верхні частки легень, або дифузною емфіземою у пацієнтів з обмеженою фізичною активністю після передопераційної реабілітації.

3. Трансплантація легень: критерії внесення пацієнтів до списку очікуючих (згідно з рекомендаціями GOLD, 2011) – показник BODE – 7–10 і ≥1 з наступного:

1) перенесене загострення з гострою гіперкапнією (PaCO2 ≥50 мм рт. ст.)

2) легенева гіпертензія і/або легеневе серце, незважаючи на оксигенотерапію

3) ОФВ1 <20% від належного і DLCO <20% від належного або дифузна емфізема.