- •Шпора «Зарубіжна література 20 ст.»
- •1. Соціально-політична і духовно-ідеологічна ситуація епохи і зарубіжна література XX століття.
- •2. Загальна характеристика літературних напрямів XX століття.
- •3. Модернізм і постмодернізм як художньо-естетичні системи.
- •4. Французький екзистенціалізм: філософсько-естетичні позиції, представники, художня практика.
- •5. Експресіонізм в мистецтві і літературі. Філософсько-естетичні позиції, представники.
- •6. Сюрреалізм: філософсько-естетичні позіщш, представники.
- •7. Модернізм у французькій літературі. Основні течії і характер еволюції.
- •8. Постмодернізм як культурологічна категорія і тип творчого світобачення.
- •9. Феномен масової літератури. Ідеологічний характер і жанрові різновиди масової літератури.
- •10. Література «втраченого покоління». Представники, проблематика, типологія героя.
- •11. Драматургія XX століття: загальна характеристика шукань і відкриттів (Шоу, Брехт, Іонеско).
- •12. Жанр антиутопії в літературі XX ст.
- •13. Театр абсурду.
- •14. Французька література XX ст.
- •15. Соціально-критична і релігійно-етична проблематика роману ф. Моріака «Клубок змій».
- •16. А. Камю. Проблема вибору в романі «Чума».
- •17.А. Де Сент-Екзюпері. Життя і творчість.
- •18. «В очікуванні Годо» с. Беккета.
- •20. Життя і творчість р.Роллана.
- •21. Жанрова своєрідність «у напрямку до Свану» Марселя Пруста.
- •22. Специфіка творчості р.Мерля.
- •23. Філософські і художні пошуки Сартра.
- •24. Німецька літ хх ст..
- •25. Теорія «епічного театру» б. Брехта. Сутність ефекту очуження.
- •26. Роман е. М. Ремарка «На західному фронті без змін» як твір «втраченого покоління».
- •27. Творчість ф. Кафки. Специфіка поетики.
- •28. Антивоєнна тема в драмі б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
- •29.Ф. Кафка. Концепція світу і людини в романах «Замок», «Процес»
- •30.Діалектика добра і зла в драмі б. Брехта «Добра людина із Сезуана».
- •31.Специфіка творчих пошуків т.Манна. Ранні роки і «Будденброки»[
- •Зріла творчість
- •32.Ідея тотальної відчуженості особистості в новелі «Перевтіленя».
- •33.Проблематика роману Германа Гессе «Гра в бісер».
- •34.Життя і творчість г.Манна.
- •35.Проблематика і художня своєрідність «Доктора Фаустуса» т.Манна.
- •36.Англійська література хх ст.
- •37.Дж. Оруелл. Засудження тоталітаризму в романі «1984».
- •38.Роман р. Олдінгтона «Смерть героя» в контексті літератури «втраченого покоління».
- •39.Художнє новаторство Дж. Джойса в романі «Улісс».
- •40.«Повелитель мух» у. Голдінга як роман-міф.
- •41.Специфіка антиутопії в романі о.Хакслі «Дивний новий світ».
- •42.Антиколоніальна тема в романі г. Гріна «Тихий американець».
- •43.Пізня творчість г.Уеллса.
- •44.Інтерпретація теми вибору в романі Дж. Фаулза «Жінка французького лейтенанта».
- •45. Американська література хх ст.
- •46.Роман е.Хемінгуея «Прощавай, зброє!» як твір «втраченого покоління».
- •47. Віддзеркалення «віку джазу» в романах ф. С. Фіцджеральда.
- •48. Життя і творчість т.Драйзера.
- •49. Еволюція творчого методу Дж. Стейнбека. Способи самореалізації героя в романі «Зима тривогинашої».
- •50. Соціально-конкретне, національне й вічне в трилогії у. Фолкнера про Сноупсів.
- •51. Морально-етичний кодекс е. Хемінгуея в повісті «Старий і море».
- •52. Пошуки етичного ідеалу у романі Дж.Селінджера «Над прірвою в житі».
- •53. «Озирнись у гніві» д. Осборна та література «розсердженої молоді».
- •54. Феномен латиноамериканської літератури.
- •55. «Магічний реалізм» у творчості г. Г. Маркеса. «Сто років самотності».
- •56. Детективна, історична та філософська лінії в романі у. Еко «Ім’я троянди».
- •57. «Хозарський словник» Мілорада Павича як постмодерністський роман.
- •58. Ідейно-художня своєрідність роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття».
- •59. «Парфумер» п Зюскінда. Як постмодерністський роман
- •60. Всесвітньо-історичне значення літератури хх ст.
28. Антивоєнна тема в драмі б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
Бертольд Брехт був уже відомим драматургом, коли написав п'єсу «Матінка Кураж та її діти». У 30-ті роки, коли в Європі приходив до влади фашизм, письменник підняв свій голос проти пропаганди війни як засобу забезпечення життєвим простором арійців, адже значна частина німців перебувала під впливом цієї демагогії. Матінка Кураж — породження цинічного духу війни. Вона разом зі своїми дітьми переїздить уфургоні з крамом слідом за фронтом, і, хто б не переміг у бою, маркітантка все одно отримає зиск. Кому війна — а їй мати рідна. Вона тонко розраховує, що треба солдатам чи офіцерам, завжди тримає потрібне під рукою і вигідно продає чи то каплуна голодному командувачу, чи то набої солдатам, яким нічим відбиватися від ворога. Тридцятилітня війна відбувалася у XVII столітті, але письменник проводить паралель між тими роками і XX століттям. Війна приносить горе у мирні міста і села. Немає різниці в тому, як гинуть люди: від шаблі солдата чи від авіаційної бомби. Війна у будь-який час — це стихія, яка органічно ворожа людству. Але завжди знаходяться люди, яким це вигідно, адже війна — продовження політики іншими засобами. Фашистські ідеї вищості однієї нації над іншими, зневажання інтересів людства могли вилитися у світову війну. І Бертольд Брехт, передчуваючи цю катастрофу, своїм твором «Матінка Кураж та її діти» застерігає народи. Будь-яка війна мас свій початок і свій кінець. Навіть тридцятилітні війни колись закінчуються. А поки на землю прийде мир, тисячі сімей втратять своїх годувальників, матері довіку будуть оплакувати загиблих синів. Матінка Кураж дуже любить говорити про політику, і якось так у неї виходить, що люди, які страждають від війни, самі винні у своїх стражданнях.«Оцим полякам тут, у Польщі, не слід було втручатись. Щоправда, наш король удерся до них зі своїми людьми, кіньми та обозом. Але вони, замість того, щоб додержуватися миру, полишили свої власні справи і напали на короля, хоч його військо, вступивши сюди, не порушило спокою. Значить, поляки самі зламали мир, і вся кров упаде на їхні голови», — розводить демагогію матінка Кураж. (Бертольд Брехт закінчив свою драму саме в той час, коли фашисти вдерлися в Польщу).
Дивно, але ці слова матінки Кураж відповідають політичним поглядам українських націоналістів, які вважали, шо українцям не треба чинити опору фашистам, адже Гітлер напав на СРСР тільки для того, щоб знищити комунізм і принести свободу народам. Та дуже швидко вони зрозуміли облудність обіцянок німців і взялися за зброю, щоб вигнати окупантів з рідної землі.
У наш час в Росії виникла націоналістична партія, яка піднімає голову під прапором із хрестами. Керівники сучасних бритоголових проповідують, що тільки опір фашизму був причиною мільйонів смертей. Під час Великої Вітчизняної війни треба було пропустити німців аж до Камчатки, щоб вони до кінця довели свою програму: знищили євреїв, циганів, інші нації, які не мали права на життя. А тоді разом із Німеччиною утворити величезну імперію і встановити свій порядок на всій землі.
Пропаганда них ідей уже в XXI столітті набирає силу в країні, яка зламала хребет коричневій чумі. Абсурд!
Бертольд Брехт пророчо застерігав людство від захоплення облудними ідеями, показував страшні сторони війни, адже той, хто думає прожити війною, повинен платити страшну ціну. Ця ціна — людське життя.
