- •Шпора «Зарубіжна література 20 ст.»
- •1. Соціально-політична і духовно-ідеологічна ситуація епохи і зарубіжна література XX століття.
- •2. Загальна характеристика літературних напрямів XX століття.
- •3. Модернізм і постмодернізм як художньо-естетичні системи.
- •4. Французький екзистенціалізм: філософсько-естетичні позиції, представники, художня практика.
- •5. Експресіонізм в мистецтві і літературі. Філософсько-естетичні позиції, представники.
- •6. Сюрреалізм: філософсько-естетичні позіщш, представники.
- •7. Модернізм у французькій літературі. Основні течії і характер еволюції.
- •8. Постмодернізм як культурологічна категорія і тип творчого світобачення.
- •9. Феномен масової літератури. Ідеологічний характер і жанрові різновиди масової літератури.
- •10. Література «втраченого покоління». Представники, проблематика, типологія героя.
- •11. Драматургія XX століття: загальна характеристика шукань і відкриттів (Шоу, Брехт, Іонеско).
- •12. Жанр антиутопії в літературі XX ст.
- •13. Театр абсурду.
- •14. Французька література XX ст.
- •15. Соціально-критична і релігійно-етична проблематика роману ф. Моріака «Клубок змій».
- •16. А. Камю. Проблема вибору в романі «Чума».
- •17.А. Де Сент-Екзюпері. Життя і творчість.
- •18. «В очікуванні Годо» с. Беккета.
- •20. Життя і творчість р.Роллана.
- •21. Жанрова своєрідність «у напрямку до Свану» Марселя Пруста.
- •22. Специфіка творчості р.Мерля.
- •23. Філософські і художні пошуки Сартра.
- •24. Німецька літ хх ст..
- •25. Теорія «епічного театру» б. Брехта. Сутність ефекту очуження.
- •26. Роман е. М. Ремарка «На західному фронті без змін» як твір «втраченого покоління».
- •27. Творчість ф. Кафки. Специфіка поетики.
- •28. Антивоєнна тема в драмі б. Брехта «Матінка Кураж та її діти».
- •29.Ф. Кафка. Концепція світу і людини в романах «Замок», «Процес»
- •30.Діалектика добра і зла в драмі б. Брехта «Добра людина із Сезуана».
- •31.Специфіка творчих пошуків т.Манна. Ранні роки і «Будденброки»[
- •Зріла творчість
- •32.Ідея тотальної відчуженості особистості в новелі «Перевтіленя».
- •33.Проблематика роману Германа Гессе «Гра в бісер».
- •34.Життя і творчість г.Манна.
- •35.Проблематика і художня своєрідність «Доктора Фаустуса» т.Манна.
- •36.Англійська література хх ст.
- •37.Дж. Оруелл. Засудження тоталітаризму в романі «1984».
- •38.Роман р. Олдінгтона «Смерть героя» в контексті літератури «втраченого покоління».
- •39.Художнє новаторство Дж. Джойса в романі «Улісс».
- •40.«Повелитель мух» у. Голдінга як роман-міф.
- •41.Специфіка антиутопії в романі о.Хакслі «Дивний новий світ».
- •42.Антиколоніальна тема в романі г. Гріна «Тихий американець».
- •43.Пізня творчість г.Уеллса.
- •44.Інтерпретація теми вибору в романі Дж. Фаулза «Жінка французького лейтенанта».
- •45. Американська література хх ст.
- •46.Роман е.Хемінгуея «Прощавай, зброє!» як твір «втраченого покоління».
- •47. Віддзеркалення «віку джазу» в романах ф. С. Фіцджеральда.
- •48. Життя і творчість т.Драйзера.
- •49. Еволюція творчого методу Дж. Стейнбека. Способи самореалізації героя в романі «Зима тривогинашої».
- •50. Соціально-конкретне, національне й вічне в трилогії у. Фолкнера про Сноупсів.
- •51. Морально-етичний кодекс е. Хемінгуея в повісті «Старий і море».
- •52. Пошуки етичного ідеалу у романі Дж.Селінджера «Над прірвою в житі».
- •53. «Озирнись у гніві» д. Осборна та література «розсердженої молоді».
- •54. Феномен латиноамериканської літератури.
- •55. «Магічний реалізм» у творчості г. Г. Маркеса. «Сто років самотності».
- •56. Детективна, історична та філософська лінії в романі у. Еко «Ім’я троянди».
- •57. «Хозарський словник» Мілорада Павича як постмодерністський роман.
- •58. Ідейно-художня своєрідність роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття».
- •59. «Парфумер» п Зюскінда. Як постмодерністський роман
- •60. Всесвітньо-історичне значення літератури хх ст.
20. Життя і творчість р.Роллана.
Ромен Ролан - відомий французький прозаїк, романіст, публіцист - народився в Південній Франції, в невеликому місті Кламси, в 1866 р. Його батько був шанованою в місті юристом. У 1880 р. з ініціативи матері майбутнього письменника їх сімейство перебралося в Париж з тим, щоб Ромен міг отримати гідну освіту. Материнської заслугою була і прищеплена в ранньому дитинстві любов Ромена до музики. Жінка вчила грати сина на фортепіано, і особливо була тому до душі музика Бетховена; згодом до улюбленим композиторам виявився зарахований Вагнер.
Після закінчення в 1886 р. ліцею Людовика Великого Ромен був вихованцем престижного навчального закладу Еколь Нормаль, де, виконуючи волю матері, готується до кар'єри університетського вченого, дослідника. Отримавши в 1889 р. диплом історика, Роллан відправляється до 1991 р. по стипендії в італійську столицю і вивчає там історію, а також образотворче мистецтво, життєвий шлях і творча спадщина знаменитих італійських композиторів.
Поступово його все менше і менше цікавить дослідницька робота. Серйозно впечатлившись шекспірівськими історичними п'єсами, він починає писати власні драми, присвячені подіям і людям італійської епохи Відродження. Чи не втрачаючи любові до класичної музики, Роллан вибирає як спеціальності історію музики. Після повернення до Франції він як і раніше веде дослідницькі роботи, пише п'єси, а в жовтні наступного року одружується на Клотільда Бреаль і їде разом з нею до Риму. Там починається його робота над дисертацією, яку він, повернувшись до Франції, захистив у 1895 р. в Сорбонні. Це була перша дисертація подібного роду, і завдяки їй Роллан отримує кафедру музикознавства, заснована спеціально для нього.
Будучи професором історії музики, Роллан читав лекції в Сорбонні і двох інших навчальних закладах і паралельно займався літературою. Цей період біографії, коли Роллан приділяв приблизно однакову увагу викладацької діяльності та літератури, тривав 17 років. Перші його твори були опубліковані в журналі знайомого поета-католика «Двотижневі зошити». Це була трагедія «Святий Людовик», частина циклу «Трагедії віри». Популярність він здобув після того, як були видані і поставлені його п'єси, вигадані в дусі шекспірівських історичних хронік і висвітлювали події Французької революції. Правда, їх успіх виявився трохи запізнілим.
Всесвітня слава прийшла до Ромена Роллана після опублікування 10-томного роману-епопеї «Жан Крістоф», який виходив протягом 1904-1912 рр.. Його перевели на десятки мов світу. Прототипом цього твору послужив Бетховен і якоюсь мірою автор; крім того, в ньому присутня масштабне полотно життя Європи перших десяти років ХХ сторіччя.
У 1912 р. Роллан розлучається з кафедрою в Сорбонні і цілком віддається літературній творчості. Незадовго до Першої світової війни він переїжджає до Швейцарії, в 1915 р. публікує ряд статей антивоєнної спрямованості, відстоювали інтернаціоналізм, що викривали всі жахи війни. Через цих статей розгорівся скандал, унаслідок якого Нобелівська премія з літератури була вручена тільки в 1916 р., хоча лауреатом він став в 1915 р.
Період між двома світовими війнами був наповнений для Роллана активної творчої діяльності; під його пера виходили романи, щоденникові записи, біографії, нариси, спогади, статті з музикознавства, але в той же час все більше сил і часу письменник присвячував життя суспільства, політиці. Політичні погляди Ромена Роллана відрізнялися суперечливістю, що було особливо помітно у відношенні СРСР: з одного боку, він критикував держава за помилки, з іншого - гаряче підтримував, контактував з Максимом Горьким, бував у Москві, де зустрічався з Й. Сталіним. У 20-их рр.. особливий інтерес для нього представляла індійська політична та релігійна думка, сам Ганді приїжджав до нього в 1931 р.
Протягом 1925-1933 рр.. Ролан публікує 7-томний роман, присвячений жіночої емансипації, - «Зачарована душа». У 1938 р. письменник переїхав на батьківщину. Коли почалася Друга світова війна, він з усією пристрастю своєї натури включився в боротьбу з нацизмом. Причиною його смерті 30 грудня 1944 став туберкульоз; ця недуга мучив його з дитячих років.
