1.2 Характеристика вікового розвитку першокласників

Аналіз психолого - педагогічної літератури свідчить про те, що період 6-8 років - один з найважчих періодів життя дитини. Тут відбувається виникнення свідомості свого обмеженого місця в системі відносин з дорослим, прагнення до здійснення суспільно-значущої та суспільно-оцінюваної діяльності. У дитини виникає усвідомлення можливостей своїх дій, він починає розуміти, що не все може [8, с. 116]. Говорячи про самосвідомості, часто мають на увазі усвідомлення своїх особистих якостей. У даному випадку мова йде про усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин.

На підставі виникнення особистої свідомості відбувається криза 7 років. Основна симптоматика кризи:

1) втрата безпосередності - між бажанням і дією вклинюється переживання того, яке значення ця дія буде мати для самої дитини;

2) манерничанье - дитина щось із себе будує, щось приховує;

3) симптом "гіркої цукерки" - дитині погано, але він намагається цього не показати, виникають труднощі виховання: дитина починає замикатися і ставати некерованим [12, с. 200].

В основі цих симптомів лежить узагальнення переживань. У дитини виникла нова внутрішня життя, життя переживань, яка прямо і безпосередньо не накладається на зовнішнє життя. Але ця внутрішня життя небайдужа для зовнішньої, вона на неї впливає. Криза вимагає переходу до нової соціальної ситуації, вимагає нового змісту відносин. Дитина повинна вступити у відносини з суспільством, як із сукупністю людей, які здійснюють обов'язкову, суспільно необхідну і суспільно корисну діяльність. У наших умовах тенденція до неї виражається в прагненні швидше піти в школу.

Симптомом, розтинає дошкільний і молодший шкільний вік, стає симптом "втрати безпосередності" (Л. С. Виготський): між бажанням щось зробити і самою діяльністю виникає новий момент - орієнтування в тому, що принесе дитині здійснення тієї чи іншої діяльності. Це - внутрішня орієнтація в тому, який сенс може мати для дитини здійснення діяльності: задоволення чи незадоволення від того місця, яке дитина займе у відносинах з дорослими чи іншими людьми. Тут вперше виникає смислова орієнтовна основа вчинку. Відповідно до поглядів Д.Б. Ельконіна, там і тоді, де і коли з'являється орієнтація на сенс вчинку, там і тоді дитина переходить у новий вік [12, с. 96-115].

Педагогам і батькам необхідні знання про психологічні особливості дітей 6-7 річного віку, про те загальному й особливого, що важливо враховувати при прийомі дітей до школи, в період їх адаптації до навчання і в організації навчально-виховного процесу. Що характерно для сьогоднішнього молодшого школяра?

Сприйнятливість, сугестивність, піддатливість.

Чуйність, здатність до співпереживання

Товариськість, велика раздражаємость.

Легка збудливість, емоційність.

Допитливість і запечатлеваемость.

Сталий бадьорий і радісний настрій.

Переважаючі мотиви пов'язані з інтересом до світу дорослих,

Встановленням позитивних відносин з оточуючими.

Очевидне прояв у поведінці типологічних властивостей

Вищої нервової діяльності.

Пластичність нервової системи.

Рухливість, непосидючість.

Імпульсивність поведінки.

Загальна недостатність волі.

Нестійкість, мимовільність уваги.

До 7 років дитина досягає такого рівня розвитку, який визначає його готовність до навчання у школі.

Фізичний розвиток, запас уявлень і понять, рівень розвитку мислення й мови, бажання йти до школи - все це створює передумови того, щоб систематично вчитися.

Зі вступом до школи змінюється весь лад життя дитини, змінюються його режим, відносини з оточуючими людьми. Основним видом діяльності стає навчання. Учні молодших класів, за дуже рідкісним винятком, люблять займатися в школі. Їм подобається нове положення учня, приваблює і сам процес навчання. Це визначає сумлінне, відповідальне ставлення молодших школярів до навчання і школі. Не випадково вони на перших порах сприймають оцінку як оцінку своїх старань, старанності, а не якості виконаної роботи. Діти вважають, що якщо вони «намагаються», значить, добре вчаться. Схвалення вчителя спонукає їх ще більше «старатися». Молодші школярі з готовністю і інтересом опановують новими знаннями, вміннями та навичками. Їм хочеться навчитися читати, правильно і красиво писати, рахувати. Правда, їх більше захоплює сам процес навчання, і молодший школяр виявляє в цьому відношенні велику активність і старанність. Про інтерес до школи і процесу навчання свідчать і гри молодших школярів, в яких велике місце відводиться школі і вченню.

У молодших школярів продовжує проявлятися притаманна дітям дошкільного віку потребност' в активній ігровій діяльності, у рухах. Вони готові годинами грати в рухливі ігри, які не можуть довго сидіти в застиглій позі, люблять побігати на перерві. Характерна для молодших школярів та потреба у зовнішніх враженнях; першокласника, як і дошкільника, в першу чергу привертає зовнішня сторона предметів чи явищ, виконуваної діяльності (наприклад, атрибути класного санітара - санітарна сумка, пов'язка з червоним хрестом і т. п.).

З перших днів навчання в школі у дитини з'являються нові потреби: опановувати новими знаннями, точно виконувати вимоги вчителя, приходити до школи вчасно і з виконаними завданнями, потреба в схваленні з боку дорослих (особливо вчителі), потреба виконувати певну суспільну роль (бути старостою, санітаром, командиром «зірочки» і т. д.). Зазвичай потреби молодших школярів, особливо тих, хто не виховувався в дитячому саду, носять спочатку особисту спрямованість. Першокласник, наприклад, часто скаржиться вчителю на своїх сусідів, нібито заважають йому слухати або писати, що свідчить про його заклопотаність особистим успіхом у навчанні. Поступово в результаті систематичної роботи вчителя з виховання в учнів почуття товариства і колективізму їх потреби набувають суспільну спрямованість. Діти хочуть, щоб клас був кращим, щоб всі були гарними учнями. Вони починають з власної ініціативи надавати одна одній допомогу. Про розвиток та зміцнення колективізму у молодших школярів говорить зростаюча потреба завоювати повагу товаришів, наростаюча роль громадської думки.

Для пізнавальної діяльності молодшого школяра характерна передусім емоційність сприйняття. Книжка з картинками, наочне приладдя, жарт вчителя - все викликає у них негайну реакцію. Молодші школярі перебувають у владі яскравого факту; образи, що виникають на основі опису під час розповіді вчителя або читання книжки, дуже яскраві. Образність проявляється і в розумовій діяльності дітей. Вони схильні розуміти буквально переносне значення слів, наповнюючи їх конкретними образами. Враховуючи образність мислення, вчитель застосовує велику кількість наочних посібників, розкриває зміст абстрактних понять і переносне значення слів на ряді конкретних прикладів. І запам'ятовують молодші школярі спочатку не те, що є найбільш суттєвим з точки зору навчальних завдань, а те, що справило на них найбільше враження: те, що цікаво, емоційно забарвлене, несподівано або нове.

В емоційній життя дітей цього віку змінюється насамперед змістовна сторона переживань. Якщо дошкільника радує те, що з ним грають, діляться іграшками і т. п., то молодшого школяра хвилює головним чином те, що пов'язано з наукою, школою, вчителем. Його тішить, що вчитель і батьки хвалять за успіхи в навчанні, і якщо вчитель піклується про те, щоб почуття радості від навчальної праці виникало в учня як можна частіше, то це закріплює позитивне ставлення учня до навчання.

Поряд з емоцією радості важливе значення в розвитку особистості молодшого школяра мають емоції страху. Нерідко через острах покарання малюк каже неправду. Якщо це повторюється, то формується боягузтво і брехливість. Взагалі, переживання молодшого школяра виявляються часом дуже бурхливо.

У молодшому шкільному віці закладаються основи таких соціальних почуттів, як любов до Батьківщини і національна гордість, учні захоплено ставляться до героїв-патріотів, до сміливих і відважним людям, відбиваючи свої переживання в іграх, висловлюваннях. Діти цього віку доброзичливі. Їм подобається бути разом і брати участь у груповій діяльності і в іграх. Це дає кожній дитині відчуття впевненості в собі, так як його особисті невдачі і недоліки навичок не так помітні на загальному фоні. Подобається займатися виготовленням виробів, але частіше дитина трудиться краще на початку, ніж при завершенні цієї праці. Хлопцям більше подобаються енергійні ігри, але вони можуть пограти і з іграшками разом з дівчатками. Дитина пишається своєю родиною, бажає бути з родиною.

Молодший школяр дуже довірливий. Як правило, він безмежно вірить вчителю, який є для нього незаперечним авторитетом. Тому дуже важливо, щоб учитель у всіх відношеннях був прикладом для дітей.