1.2. Географічне положення села карпилівка

Село Карпилівка Рокитнівського району Рівненської області розташоване на північному сході області та на півдні Рокитнівського району. Населення 2749 осіб, які проживають в 793 дворах (станом на 1 січня 2007 року). За природно - географічним розташуванням відноситься до поліської зони мішаних лісів. Наш рідний край - край боліт, лісів і річок, поселенці якого - славні нащадки племен древлян і дулібів.

Найдавніші літописи згадують про величезні лісові пущі на півночі краю, називаючи поліську частину «древлянською землею». Уся частина по суті була великою пущею з нерубаними лісами. Тому тут застосовувалась вирубна система землеробства, яка поступово витіснялось орним.

Розділ II. Історичні пам′ятки села карпилівка

Невблаганно плине час, який зрівняв із землею сліди далекої минувшини, але пам'ять про героїчну історію давнини України буде жити вічно.

Село Карпилівка є свідком сивої давнини, свідком козацької слави. В глибині віків село Карпилівка мало іншу назву. Воно називалось Осовий Остров. Кажуть, що ця назва села була пов'язана із великою кількістю осових лісів в цій місцевості. Власна назва села Карпилівка пов'язана із легендою - бувальщиною про Б.Хмельницького і козака Карпа.

2.1. Богданова криниця

Ішов 1651 рік і тривала українсько-польська війна 1648-1654 рр. Богдан Хмельницький привів свої війська на Волинь. Його військо нараховувало 10000 тис. чоловік. Армія гетьмана підійшла до Берестечка. 30 червня відбулась вирішальна битва між українськими і польськими військами. Козаки цю битву програли, але зуміли вийти з оточення. Зрада татарського хана і полонення ним Хмельницького не вплинуло на мужність козаків.

Один із загонів проходив через село Карпилівка. Стомлені далекою дорогою літнього дня, зупинилися козаки на ночівлю у селі. Це був невеликий хутір з декількох хат. Козацький загін розташувався на пагорбі. Ночувати довелося просто неба. Козаки готувалися до вечері, а колодязя поблизу не було, вирішили викопати вони криничку. Швидко взялися до роботи, якою керував простий козак Карпо. Настала тепла ніч. За кілька годин криничка була викопана. Чиста і прохолодна вода, що била з-під каміння, була доброю на смак і сподобалася козацькому товариству. Козаки заварили куліш і, повечерявши, уклалися спати. Не спали лише сторожі - козаки.

Настав ранок. Козацький загін зібрався в похід. Води в криниці побільшало, але вона почала обвалюватися. Козаки вирішили обкласти її камінням. «Нехай буде добра згадка про нас», - сказав козак Карпо. «Кожен, подорожуючий зможе вгамувати спрагу холодною водою, із нашої криниці» - промовив сотник, на тому й погодилися. Декілька годин ще працювали козаки з Карпом, викладаючи криницю камінням. В обідню пору робота була закінчена і загін рушив далі.

Пройшли роки. Жителі села Карпилівка користувалися довгі часи джерельною водою. Минуло 300 років з того часу, а потім проклали повз криницю дорогу, і криниця поступово замулилась. Про неї ніхто не дбав, тепер кожен має свою. Лише останнім часом про неї згадали, зробили дерев'яну навісу, але води вже ніхто не п'є. «Не має хазяїна», - каже сивий дідусь до онука, що з цікавістю розглядає криницю. Сьогодні стоїть вона, як сивий козак, одинокою при дорозі. Теплими літніми вечорами збираються тут пари закоханих, віддаючи тим самим славу козакам, які викопали цей колодязь на довгі часи для поколінь. Ще також зберігають пам'ять про козака Карпа, від імені якого і походить назва села Карпилівка, а криницю і досі називають Богдановою.