71.Практика врегулювання спорів на стадіях судового процесу шляхом укладення мирової угоди.

Поняття "мирову угоду" означає подана сторонами і підтверджене судом заяву, згідно з якими позивач і відповідач шляхом взаємних поступок ліквідують цивільно-правової спір, що виник між ними. Мирову угоду можна визнати розпорядчим документом сторін як процесуального та матеріального права, оскільки, укладаючи мирову угоду, сторони розпоряджаються своїм процесуальним, а також суб'єктивним матеріальним правом і охоронюваних законом інтересом. Розпоряджаючись своїми правами при укладенні мирової угоди, позивач і відповідач не відмовляються від судового захисту своїх прав. Навпаки, вони впевнені, що суд, у разі порушення угоди, може примусити винну сторону виконувати прийняті на себе зобов'язання, оскільки мирову угоду, підтверджене судом, остаточно ліквідує спір між сторонами і підлягає примусовому виконанню. Ухвалу про затвердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення. Як вже зазначалося вище, на Україні відносини, які виникають з приводу укладання та виконання мирової угоди, регламентується нормами ЦПК. Однак у кодексі немає визначення цього поняття, тому, на думку багатьох юристів, такий пробіл слід ліквідувати, доповнивши кодекс відповідною нормою. Сьогодні ж обов’язок судді роз'яснити сторонам можливість укладення мирової угоди (ч.3 ст.175 ЦПК, п.6 постанови Пленуму Верховного Суду УРСР від 5.03.1977 р.№ 1 "ПРО підготовку цивільних справ до судового розгляду" із змінами, внесеними постановою Пленуму від 25.12.1992 р. № 13) певною мірою компенсує відсутність законодавчого визначення поняття мирової угоди і дозволяє особі зрозуміти суть і значення цього способу врегулювання цивільно-правового спору. Суд надає сприяння примиренню сторін спору на протязі всіх стадій слухання справи. У разі закінчення провадження у справі укладенням мирової угоди суд, визнаючи його шляхом винесення відповідної ухвали, перевіряє, чи не суперечать положення, закріплені у мировій угоді сторонами, закону і не порушують чи вони чиї-або права та охоронювані законом інтереси. Суд також повинен звернути особливу увагу на чіткість і прозорість умов мирової угоди з тим, щоб вони сприяли такій ситуації, при якій виникнення повторних спорів зведено до мінімуму. У разі укладення мирової угоди між сторонами, суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі (ч.4 ст.175 ЦПК). Отже, згідно зі ст.206 ЦПК, наявність такого визначення виключає можливість повторного звернення особи до суду з цього ж предмета спору до цієї ж стороні і на тих же підставах. Тому перед визнанням мирової угоди суд обов'язково роз'яснює сторонам наслідки такого процесуальної дії.

72.Розгляд справи у господарському суді.

Господарський суд порушує справи за позовними заявами:

•     підприємств     та     організацій,     які     звертаються     до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів;

•    державних   та    інших   органів,    які    звертаються    до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України;

•    прокурорів    та    їх    заступників,    які    звертаються    до господарського суду в інтересах держави;

•     Рахункової палати, яка звертається до господарського суду в інтересах держави в межах повноважень,  що передбачені Конституцією та законами України.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Господарський суд порушує справи про банкрутство за письмовою заявою будь-кого з кредиторів, боржника. Господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" позовна заява подається до господарського суду в письмовій формі і підписується повноважною посадовою особою позивача або його представником, прокурором чи його заступником, громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності або його представником.

Позовна заява повинна містити:

1)   найменування  господарського  суду,  до  якого  подається заява;

2)  найменування сторін; їх поштові адреси; найменування і номери рахунків сторін у банківських установах;

2-1) документи,  що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);

4)   зміст   позовних   вимог;   якщо   позов   подано  до   кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5)   виклад  обставин,   на  яких  грунтуються  позовні   вимоги; зазначення  доказів,   що  підтверджують  позов;  обгрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору у випадках, передбачених законодавством;

7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору.

Позивач, прокурор чи його заступник зобов'язані при поданні позову надіслати сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів, якщо цих документів у сторін немає.

Такий самий обов'язок покладається на позивача у разі залучення господарським судом до участі у справі іншого відповідача, заміни господарським судом неналежного відповідача.

Суддя, прийнявши позовну заяву, не пізніше п'яти днів з дня її надходження виносить і надсилає сторонам, прокурору, якщо він є заявником, ухвалу про порушення провадження у справі, в якій вказується про прийняття позовної заяви, призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, необхідні дії щодо підготовки справи до розгляду в засіданні.

Ухвала надсилається також іншим підприємствам, установам, організаціям, державним та іншим органам у випадках, коли від них витребуються документи, відомості та висновки або їх посадові особи викликаються до господарського суду.

З метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя вчиняє в необхідних випадках такі дії по підготовці справи до розгляду:

1)  вирішує питання про залучення до участі у справі іншого відповідача    та    про    виключення    чи    заміну    неналежного відповідача;

2)  виключає з числа відповідачів підприємства та організації, яким не було надіслано пропозицію про досудове врегулювання спору у випадках, передбачених АПК України;

3)  викликає представників сторін (якщо сторони знаходяться у тому   ж   населеному   пункті,   що   й   господарський   суд)   для уточнення обставин справи і з'ясовує, які матеріали може бути подано додатково;

4)  зобов'язує сторони, інші підприємства, установи, організації, державні та інші органи, їх посадових осіб виконати певні дії (звірити    розрахунки,    провести    огляд   доказів   у   місці   їх знаходження  тощо);   витребує  від  них документи,  відомості, висновки,  необхідні для  вирішення спору,  чи знайомиться з такими матеріалами безпосередньо в місці їх знаходження;

5) вирішує питання про призначення судової експертизи;

6)  провадить огляд і дослідження письмових та речових доказів у місці їх знаходження;

7)  вирішує питання про визнання явки представників сторін у засідання господарського суду обов'язковою;

8) вирішує питання про виклик посадових та інших осіб для дачі пояснень по суті справи;

9)   вирішує  питання  про  розгляд справи  безпосередньо  на підприємстві, в організації;

10)   вирішує   питання   про  вжиття  заходів до  забезпечення позову;

11)  вчиняє інші дії, спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи.

Спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Спір про стягнення заборгованості за опротестованим векселем має бути вирішено господарським судом у строк не більше одного місяця від дня одержання позовної заяви.

У виняткових випадках голова господарського суду чи заступник голови господарського суду має право продовжити строк вирішення спору, але не більш як на один місяць.

За клопотанням обох сторін чи клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті.