42.Загальні положення про позичку.

Договір позики - це один з видів зобов’язань, спрямованих на передачу майна.

Враховуючи, що договір - це взаємна угода сторін, тому в ньому містяться окремі положення, умови, визначаються права та обов’язки сторін. Сукупність вищезгаданих, погоджених сторонами умов і становить зміст договору. Законодавче визначення договору позики є: "За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості" ч.1 ст.1046 ЦК України.

Договір позики є реальним, одностороннім, відплатним або безоплатним договором. Це значить, що він набуває чинності тільки після передачі майна, всі обов’язки покладені лише на позичальника і у визначених законом випадках договір позики може бути як оплатним так і безоплатним. Предметом договору позики є речі, визначені родовими ознаками, та грошові кошти. Суб’єктами позики є будь-які фізичні та юридичні особи. Боржника за договором позики називають позичальником, а кредитора – позикодавцем. Договір позики як і кредитний договір (та і договір банківського вкладу), оформлює єдині по своїй економічній природі відносини. Відмінності між ними головним чином полягають у тому, що кредитором по кредитному договору виступають банки та інші фінансові установи, а в якості позикодавця по договору позики можуть виступати будь-які фізичні та юридичні особи. При укладанні договору позики сторони керуються загальними положеннями закону про порядок укладення договору. Тобто договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

43.Господарські правовідносини, їх ознаки та види.

Господарські правовідносини - це врегульовані нормами права суспільні відносини, котрі виникають у сфері господарювання щодо організації та безпосереднього здійснення господарської діяльності, характеризуються особливим суб'єктним складом, поєднанням організаційних і майнових елементів, значним ступенем регулювання як з боку держави, так і суб'єктів цих відносин.

Господарські відносини мають певні ознаки. Насамперед це обмежене, порівняно з цивільним правом, коло суб'єктів. Такими суб'єктами є: господарські організації, створені для безпосередньої господарської діяльності і зареєстровані як юридичні особи; державні і недержавні органи, які здійснюють управління економікою (міністерства, держкомітети, господарські об'єднання, управління тощо); структурні підрозділи господарських організацій, наділені компетенцією щодо здійснення господарської діяльності; фізичні особи, офіційно зареєстровані у статусі підприємців; державні і громадські установи та організації, що є споживачами продукції (товарів), робіт та послуг. Особливим суб'єктом господарських відносин є держава, від імені якої діють її органи. Другою характерною ознакою господарських відносин є поєднання в них організаційних і майнових елементів. Третя ознака господарських відносин - їх матеріальний зміст, тобто суспільне виробництво і реалізація (оборот) господарюючими суб'єктами продукції (виконання робіт, надання послуг).

Господарські правовідносини можуть бути класифіковані за різними ознаками. Так, за характером правовідносин розрізняють: - відносини щодо безпосереднього здійснення господарської діяльності; - відносини щодо управління (у тому числі організації) господарською діяльністю. За взаємним становищем сторін правовідносини поділяються на: - горизонтальні, учасники яких рівноправні; - вертикальні, в яких одним з учасників виступає орган управління, у тому числі власник майна чи уповноважений ним орган. За сферою дії правовідносини поділяються на: - внутрішньогосподарські, що виникають всередині господарської організації між її структурними підрозділами; - міжгосподарські (зовнішньогосподарські), що виникають між юридично самостійними суб'єктами господарювання. За галузями народного господарства і сферами управління, в яких вони виникають і функціонують, виділяють такі правовідносини: - у галузі промисловості; - у галузі сільського господарства; - у галузі транспорту; - у галузі капітального будівництва; - у сфері приватизації; - у сфері антимонопольного регулювання; - у сфері зовнішньоекономічної діяльності тощо.