37.3Агальні підстави припинення трудового договору.

Пiдставами припинення трудового договору є: 1) угода сторiн; 2) закiнчення строку, крiм випадкiв, коли трудовi вiдносини фактично тривають i жодна з сторiн не поставила вимогу про їх припинення; 3) призов або вступ працiвника на вiйськову службу, направлення на альтернативну (невiйськову) службу; 4) розiрвання трудового договору з iнiцiативи працiвника, з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу або на вимогу профспiлкового чи iншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу; 5) переведення працiвника, за його згодою, на iнше пiдприємство, в установу, органiзацiю або перехiд на виборну посаду; 6) вiдмова працiвника вiд переведення на роботу в iншу мiсцевiсть разом з пiдприємством, установою, органiзацiєю, а також вiдмова вiд продовження роботи у зв'язку iз змiною iстотних умов працi; 7) набрання законної сили вироком суду, яким працiвника засуджено (крiм випадкiв звiльнення вiд вiдбування покарання з випробуванням) до позбавлення волi або до iншого покарання, яке виключає можливiсть продовження даної роботи; 8) пiдстави, передбаченi контрактом.  Змiна пiдпорядкованостi пiдприємства, установи, органiзацiї не припиняє дiї трудового договору.  У разi змiни власника пiдприємства, а також у разi його реорганiзацiї (злиття, приєднання, подiлу, видiлення, перетворення) дiя трудового договору працiвника продовжується. Припинення трудового договору з iнiцiативи власника або уповноваженого ним органу можливе лише у разi скорочення чисельностi або штату працiвникiв.

38.Поняття, загальна характеристика та окремі види договорів зберігання.

За    договором   зберігання   одна сторона   (зберігач) зобов'язується зберігати річ,  яка  передана  їй  другою  стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Сторонами договору зберігання можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Договором зберігання, в якому зберігачем виступає особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому в майбутньому.

Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Договір зберігання укладається у письмовій формі, якщо:

- сторонами договору є юридичні особи;

- сторонами договору є фізична і юридична особа;

- сторонами договору є фізичні особи, а ціна договору в 20 і більше разів перевищує неоподатковуваний податком мінімум доходів громадян (340 грн.).

Договір зберігання, за яким зберігач зобов'язується прийняти річ на зберігання в майбутньому має бути укладений у письмовій формі незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання. В інших випадках договір зберігання може бути укладений усно.

Істотними умовами договорів зберігання в господарському обороті є умови про предмет, ціну та строк дії договору.

39.Загальна характеристика договорів щодо надання банківських послуг

Договір про надання фінансових послуг - довірчий (фідуціарного) правочин, згідно з яким послугонадавач (фінансова установа або у випадках, встановлених законом, інший суб’єкт господарювання) надає за попереднім замовленням послугоотримувача (клієнта) фінансову послугу на оплатних і професійних засадах. На професійних засадах вважається вчиненою послуга, що надається систематично або з наміром її постійного вчинення з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Ознаки фінансової послуги: по-перше, фінансова послуга - це різновид діяльності відповідного суб’єкта господарювання, який надає послугу; по-друге, фінансова послуга належить до нематеріальних послуг; в-третіх, фінансова послуга супроводжується відповідним рухом фінансових активів (грошових коштів, цінних паперів, боргових зобов’язань та прав вимоги боргу, що не має статусу цінних паперів, включаючи будь-які види лотерейних та інших подібних білетів, які передбачають видачу грошового або майнового виграшу); в-четвертих, зазначений рух фінансових активів передбачає здійснення учасниками таких послуг відповідної фінансової операції (наприклад, торгівля фінансовими активами, залучення їх в депозит); по-п’яте, наявність професійного складу суб’єктів фінансових послуг, які надають таку послугу і здійснюють функцію фінансового посередництва.

Предметом договору про надання фінансових послуг є вчинення відповідних фінансових операцій, а його об’єктом - фінансові активи, з якими особи здійснюють фінансові операції (грошові кошти, цінні папери тощо).

Договір про надання фінансових послуг має імперативно-оплатний характер, якщо інше не випливає із закону або сутності відповідного зобов’язання з надання фінансових послуг.

Обгрунтовано класифікацію договорів про надання фінансових послуг за характером послуг і юридичними наслідками діяльності.

Залежно від характеру послуг: 1) зобов’язання з надання юридичних послуг (факторинг, банківська гарантія, комісія щодо фінансових активів тощо); 2) зобов’язання з надання фактичних послуг (зберігання фінансових активів); 3) зобов’язання з надання юридичних і фактичних послуг (довірче управління фінансовими активами, агентські послуги щодо фінансових активів тощо); 4) зобов’язання з надання фінансових та грошово-кредитних послуг.

За юридичними наслідками діяльності: 1) договори про надання основних (базових) банківських послуг; 2) договори про надання страхових послуг; 3) договори про надання фондових та інших інвестиційних послуг.