Размещено на http://www.allbest.ru/
НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
Кафедра історії України
Мій край – Чорнобаївський.
Богатир моєї землі – Іван Максимович Піддубний
Виконала: студентка 1-го курсу
4-ї групи факультету
аграрного менеджменту
Сапсай О. В.
Перевірила: кандидат історичних
наук, доцент,
Лановюк Л.П.
Київ – 2008
ПЛАН
Вступ
І. Загальна характеристика Чорнобаївщини
Історія
Сільське господарство
Промисловість
Медичні заклади
Культура
Освіта
Розвиток фізкультури і спорту
ІІ. Богатир моєї землі
Біографія
Вас запрошує музей ім. І. М. Піддубного
Висновок
Список використаної літератури
Додаток (Золота Підкова Черкащини)
ВСТУП
Метою моєї краєзнавчої роботи є ознайомити з видатними людьми краю, а саме зі славетним борцем І. М. Піддубним.
Головним предметом дослідження є постать – Іван Піддубний і його досягнення.
Завданням роботи є дослідити та розповісти про свій рідний край, його галузі промисловості, культуру, спорт, а також біографічні відомості про уродженця району всесвітньовідомого борця – Івана Піддубного і його музей у с. Красенівка.
Я вважаю, що вибрана мною тема є досить актуальною сьогодні, тому що кожен має знати історію, розвиток, сучасний стан, відомих людей, споруди та пам’ятки історії чи архітектури свого рідного краю, а також не лишнім було б дізнатись і вище наведені відомості про райони чи області інших.
В першому пункті розповідається про загальну характеристику Чорнобаївського району, а саме походження назви, географічні відомості. В першому підпункті – про його історію від початку заселення до сучасних днів. В другому підпункті – про розвиток сільського господарства, кількість наявних підприємств, товариств. В третьому підпункті – про кількість наявних промислових підприємств і їхню спеціалізацію. В четвертому – про всі санаторії, лікарні, санепідемстанції та їхнє матеріально-технічне забезпечення та діяльність. В п’ятому – про культурні установи,пам’ятники, монументи та різні заходи, свята. В шостому – про освітні заклади, установи та кількість педагогів, учнів, дітей. В сьомому – про спортивні установи, види спорту, наявні команди, гуртки.
В другому пункті й одночасно в першому підпункті розповідається про богатиря мого краю – І. М. Піддубного, його детальна біографія від народження до смерті, злети і падіння, професійна слава, визнання. В другому підпункті розповідається про історію становлення і відкриття музею, експонати, які там знаходяться, згадки родичів Івана Піддубного. А взагалі, то краще завітайте туди і все дізнаєтесь та побачите на власні очі.
Для написання краєзнавчої роботи я використовувала літературу з центральної районної бібліотеки свого селища, а саме Недяк В. «Іван Піддубний», Мачульська С. «Чорнобаївський край» та Черкащенко М. «Славетний богатир – І. М. Піддубний». Мені допомагала вчителька з історії – Любива Ніна Григорівна, а також я спілкувалася з екскурсоводом музею ім. І.М. Піддубного.
І. Загальна характеристика чорнобаївщини
Чорнобаївщина - стародавній козацько-чумацький край на Лівобережній Україні. Він розслався чорноземно-барвінковою скатертиною між лагідною і чарівною Сулою та поважно-могутнім і старим Дніпром. Цей чудовий лісостеповий край в серці України завжди вирізнявся серед інших земель своєю національною самобутністю, щирістю, гостинністю, глибокою історією найдавніших поселень, стародавніми затишними містечками, архаїчно-мальовничими селами, але понад усе, край володіє унікальним багатством - чорноземами - найкращими і найродючими землями в усьому світі.
Запитайте патріотів краю:
- Де сходить сонце? У відповідь почуєте:
- За Сулою!
Назва «Чорнобай» означає, очевидно, прізвище одного з перших поселенців. Імовірно це прізвище татарського походження (бай) тюрк (багатій, пан).
Протягом часу існування село мало кілька назв: перша – Слобідка, друга — Чернобаї, Чорнобаєве, Чорнобаївське, Чорнобай, третя — Дараганщина по імені сотника Кропивнянської сотні Дарагана, але ця назва за населенням не прижилася. За селищем закріпилась назва Чорнобай, а Дараганщиною називається околиця села.
Чорнобаївський район розташований на сході Черкащини, на півночі та заході він межує з Драбівським та Золотоніським районами, на сході — з Полтавською областю, а на півдні і південному сході омивається водами Кременчуцького водосховища.
Загальна площа — 1,6 тис. кв. км. 51,2 тисячі жителів району проживають у 51 населеному пункті та в райцентрі — селищі міського типу Чорнобай (8,9 тис). Розташоване воно на обох берегах річки Ірклій за 50 кілометрів від Черкас,а від найближчих залізничних станцій Золотоноша — за 22, Пальмира — за 18 кілометрів.
Історія
Територія Чорнобаївщини заселялася здавна, що підтверджується значною кількістю археологічних знахідок. Кам'яні знаряддя зі стоянки, знайденої поблизу села Велика Бурімка, відносяться до епохи палеоліту і виготовлені 150 – 35 тисяч років тому. Довкола села Іркліїв виявлено близько 40 неолітичних стоянок, поселень і курганних поховань епохи бронзи, скіфського та ранньослов'янського часу.
У гирлі і на берегах річки Сули стояли міста-фортеці Київської Русі — Воїнь, Поляновщина, Желни, Кизівер, Римів та інші, які виникли наприкінці X — XI століття і входили до Переяславського князівства. Всі вони зазнали спустошення під час монголо-татарської навали.
Відродження краю почалося з виникненням козацтва, в зв'язку з масовою втечею населення правого берега Дніпра на Лівобережжя від феодального гніту. Саме у XIV — на початку XVII ст. відроджуються після занепаду або виникають більшість теперішніх сіл Чорнобаївщини. Їхні жителі завжди активно включалися у тогочасний козацько-селянський рух. Зокрема, у Жовниному в 1638 році були зосереджені основні сили учасників відомого повстання нереєстрового козацтва, очолюваного Яковом Ост-рянином та Карпом Скиданом. Перш, ніж зазнати поразки, вони впродовж семи тижнів вели вперту боротьбу з польсько-шляхетським військом.
В період національно-визвольної війни існував Іркліївський козацький полк, до складу якого входили Васютинська, Вереміївська, Бурімська і Канівецька сотні. В різні періоди полк очолювали Филон Джалалій, Михайло Телюченко, Матвій Папкевич. Серед сотників прославився Нестор Морозенко, який водив місцеве козацтво у битви на Поділля та Брацлавщину. У 1650 році в Ірклієві відбулася нарада, на якій уточнювалося ставлення України до сусідніх держав, а з їхніми послами спілкувався Богдан Хмельницький. Антифеодальний рух не припинявся і після входження краю до царської Росії. В 1767 — 74 роках жителі Кліщинець піднялися на боротьбу проти поміщиків Лисенка і Туманського, які хотіли перетворити їх на кріпаків. Повстання було жорстоко придушене.
В ході громадянської війни помітною постаттю серед керівників селянських мас був 19-річний уродженець Вереміївки комбриг Антон Богунський (Шарий), пізніше розстріляний за наказом Троцького.
На початковому етапі Великої Вітчизняної війни біля села Богодухівки загинув відомий російський письменник Юрій Кримов. В районі діяли партизанські загони під командуванням М.Т.Славського та Д.С.Комашка, а з літа 1943 року — М.Р.Соболєва-Кузьміна. Під час окупації, спершу у Хрестителевому, а потім у Вереміївці працював госпіталь для військовополонених, створений Л.А.Силіним. На фронтах проти загарбників боролися понад 16 тис. жителів району. Кожен четвертий нагороджений орденами і медалями, 8 стали Героями Радянського Союзу, двоє — повними кавалерами орденів Слави. За вагомі виробничі здобутки 13 трудівників Чорнобаївщини удостоїлися звання Героя Соціалістичної Праці.
Уродженцями району були всесвітньовідомий борець — Іван Піддубний (с. Красенівка), видатний поет, драматург, театральний діяч і прозаїк Михайло Старицький (с. Кліщинці), лауреати Шевченківської премії — актор, режисер, один з фундаторів та керівників Львівського театру ім. М.Заньковецької Борис Романицький (смтЧорнобай) та пись-менник Іван Ле (с. Мойсинці — нині Придніпровське), поет-неокласик Михайло Драй-Хмара (с. Малі Канівці), чимало інших діячів літератури, культури, науки та інших галузей. Багатьом з них на батьківщині споруджено пам'ятники. Зокрема, І.М.Піддубному в Красенівці, М.П.Старицькому у Кліщинцях, М.П.Драй-Хмарі у М.Канівцях. Оточені увагою і могила Ю.С.Кримова у Богодухівці, стела Л.А.Силіну у Вереміївці, Пагорб Слави у Чорнобаї, обеліски Слави у Богодухівці, Ірклієві та інших селах.