Розділ 1.Теоретичні основи інтерактивних технологій: сутність, види.

Зважаючи на бурхливий розвиток, поглиблення суспільних відносин, у сучасній педагогіці активно починається процес впровадження інтерактивних форм навчання, що відповідають вимогам сучасної педагогіки. Так, використовуючи активний спосіб навчання, учні мають можливість удосконалювати методи та організаційні форми навчально-пізнавальної діяльності в усіх ланках навчального процесу.

Модернізація навчально-виховного процесу на сучасному етапі сприяє формуванню та розвитку творчої особистості, спроможної повноцінно реалізуватись в житті. Тому впровадження інтерактивних форм навчання є важливим етапом у підвищенні ефективності уроку історії. На таких уроках активізується процес особистісно-орієнтованого навчання й унеможливлюють домінування одного учасника навчального процесу над іншим.

Процес навчання – це не автоматичне вкладання навчального матеріалу в голову учня. Він потребує напруженої розумової роботи дитини та її активної участі в цьому процесі тому пояснення й демонстрація самі по собі ніколи не дадуть справжніх стійких знань. Цього можна досягти тільки за допомогою активного (інтерактивного) навчання. В останні роки у вітчизняній школі все частіше практикується використання інтерактивних технологій з метою всебічного розвитку особистості та підвищення загальної якості навчально-виховного процесу.

Сучасна педагогіка найкраще відповідає принципам гуманізації та демократизації та співробітництва між учителем та учнем і спрямована на розв’язання найважливіших навчальних і життєвих проблем. При такому підході учень є співавтором уроку, а головна стратегія вчителя полягає у виявленні його індивідуальних здібностей і нахилів та створення сприятливих умов для подальшого їх розвитку. Кожен із школярів - яскрава особистість, яка характеризує особа індивідуальним рівнем інтелектуального розвитку і стилем уміння (сприймання, запам’ятовування, дослідження).

Взаємодія вчителя та учнів здійснюється у формі педагогічного спілкування, що розглядається як рівно активна взаємодія - діалог. Діалектика педагогічного спілкування - міжсуб'єктна взаємодія - це розвиток процесів уподібнення та відокремлення суб'єктів спілкування і спонукає учасників до особистісного розвитку, персоналізації.

Слово «інтерактив» має походження з англійської мови від слова «іntегасі», де «іntег» - взаємний, «асі» - діяти. Таким чином, «інтерактивний» означає «здатний до взаємодії, діалогу». Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, яка має конкретну, передбачувану мету - створити комфортні умови навчання, за яких кожен учень відчуває свою успішність, інтелектуальну спроможність [10, c.5].

Поняття «активні методи» з'явилося у вітчизняній і зарубіжній педагогіці у 20-30 роках XX століття, але звернулися до них лише у 60-х рр. з появою педагогіки співробітництва, основою якої були активні методи співпраці усіх учасників навчального процесу. І лише у 70-х рр. активне навчання посіло одне із головних місць серед інших методів навчання та почали широко використовуватися у середній та вищій школах.

Активними методами навчання вважається методи, які стимулюють пізнавальну діяльність тих, кого навчаємо, будуються насамперед на діалозі, передбачають вільний обмін думок з педагогічних проблем.

Слово «інтерактив» можна витлумачити так: спосіб вести бесіду, діалог з ким-небудь. Таке тлумачення дає змогу говорити про інтерактивне навчання як діалогічне.

З-поміж запропонованої сьогодні великої кількості інноваційних технологій викладачі визначають переваги роботи зі школярами у режимі інтерактивну, який найбільш повно забезпечує благополучні умови розвитку учня набуття ним в процесі вивчення історії професійних якостей, засвоєння методів викладання і навчання, всебічно реалізує його природний потенціал і виховує особистість, здатну до самовдосконалення, яка вміє використовувати одержані знання для творчого розв'язання проблем, критично мислить, прагне реалізувати себе.

Суть інтерактивного навчання полягає в тому, що навчальний процес відбувається за умови постійної активної взаємодії всіх учнів. Це взаємонавчання, де всі його учасники є рівноправними, рівнозначними суб’єктами пізнавальної діяльності. Особливості організації полягають у тому, що під час навчання відбувається моделювання життєвих ситуацій, використання рольових ігор, спільне вирішення проблеми на основі аналізу обставин та відповідної ситуації. Таким чином і вчитель і учні є суб’єктами навчання. Основний принцип інтеракції: постійна взаємодія усіх його учасників між собою, їхня співпраця, спілкування, співтворчість [12, c.5].

Інтерактивна взаємодія виключає як домінування одного учасника навчального процесу над іншим, так і однієї думки над іншою, учні вчаться бути демократичними, спілкуватися з іншими людьми, критично мислити, приймати продумані рішення. Таким чином спілкування спонукає його учасників до розвитку особистості та персоналізації. На уроках, де застосовуються інтерактивні методи навчання педагог виступає організатором навчального процесу [7, c.17].

Інтерактивні технології навчання включають в себе чітко спланований результат навчання, окремі інтерактивні методи і прийоми, що стимулюють процес пізнання, а також розумові і навчальні умови й процедури, за допомогою яких можна досягти поставлених завдань. І найголовніше, навіть в умовах реформування системи освіти в Україні - переходу до кредитно-модульної системи навчання - актуальним залишається питання організації такого навчання, яке б створило сприятливі умови для розвитку та самореалізації особистості .

Проте, варто зазначити про те, що інтерактивні методи навчання розраховані на тих учнів, що можуть працювати самостійно і лише в окремих випадках можуть звертатися до вчителя за допомогою. Саме тому, коли учні застосовують інтерактивні вправи на уроках історії, вони засвоюють знання та вміння, що будуть потрібні їм у всіх сферах життя [6, c.170].

Інтерактивні технології базуються на постійній активності взаємодії всіх учасників навчального процесу. Це спільне навчання, тісна взаємодія в міні-колективі (групи, ланці, команді), коли і учні, і вчитель є рівноправними суб’єктами навчання.

Відсутність єдиної концепції щодо викладання і учіння педагог використовує своєрідне розігрування педагогічних ситуацій. Така методика сприяє набуттю професійних якостей, досвіду в студентів.

Ігрові заняття відбуваються за період від одного заняття до тривалого часу (творчого завдання), наприклад, складання плану виховної роботи класним керівником, з врахуванням регіону, віку учнів, традицій шкільного колективу тощо.

Проте, при застосування інтерактивних технологій на уроках історії, потрібно пам’ятати, що інтерактивна взаємодія учнів потребує певної зміни всього життя у класі, а також значної кількості часу для підготовки як учнів, так і педагога, для того, щоб інтерактивний урок дійсно пройшов на високому рівні.

Інтерактивні методи навчання на уроках історії потрібно запроваджувати поступово, починаючи від простих, таких як робота у парах, малих групах. Таким чином в учні поступово будуть набувати навичок спілкування, вільно висловлювати свою думку, вести дискусію та переконувати у правильності власної думки.

Для ефективного заснування інтерактивного навчання необхідно старанно планувати роботу таким чином, щоб дати завдання учням для попередньої підготовки (виконати, прочитати, продумати). Під час інтерактивних вправ потрібно надавати учням час подумати над завданнями, щоб вони сприйняли їх усвідомлено, а не на механічному рівні.

Щоб інтерактивні уроки історії мали результат, а не перетворювалися на гру, вчитель перш за все повинен точно продумати урок, завдання, різноманітні вправи, які виконуватимуть учні.

Найбільш поширеними формами інтерактивного навчання, які забезпечують створення сприятливої творчої атмосфери, психологічного комфорту на уроці, зацікавленості кожного учня у навчанні, є самостійна, індивідуальна робота, робота в парах, малих групах, ділові, рольові, інтелектуальні ігри, уроки-дискусії, інтерактивні вправи такі як: «мозкова атака» або «мозковий штурм», технологія «мікрофон», «мозаїка», «карусель» тощо .

На уроках історії під час застосування інтерактивних вправ, створюються навчальні ситуації, які стають підґрунтям для формування в учнів пізнавальних інтересів, зацікавленості у навчанні, у самостійному вирішенні навчальних проблем. Педагогічне спілкування набуває характеру співробітництва у зв’язку з чим, кожний учень має можливість висловлювати власну думку, зайняти певну позицію в обговоренні того чи іншого проблемного питання. Колективні, групові, бригадні форми роботи дозволяють учням розкрити свої здібності, вчасно отримати необхідну допомогу у навчанні від викладача, інших учнів^.

Таким чином організація та проведення ігрової вправи вимагає як зусиль вчителя так і учня у тому числі.

Для ефективного застосування інтерактивних методів вчитель має ретельно заздалегідь продумати хід проведення інтерактивного уроку, а саме:

* планувати зміст і хід заняття (мету, завдання, час, засоби проведення

інтерактивної вправи);

*підібрати правильний навчальний матеріал для уроку;

*розробити спеціальну шкалу оцінювання досягнень учнів^.

Можна зробити висновок про те , що сучасний підхід до навчання, орієнтація освіти на результат потребує зламу стереотипів як у плануванні уроку, організації пізнавальної діяльності учнів, так і в оцінюванні навчальних досягнень учнів. Такі вимоги потребують нової практики навчання, ґрунтовних теоретичних напрацювань. Такі завдання сучасної освіти здатні розв’язати інтерактивні методи навчання.