- •103. Поняття заповіту. Умови його дійсності. Форми заповіту.
- •115.Захист прав інтелектуальної власності судом
- •116. Суб'єкти та об'єкти авторського права
- •117. Особисті та майнові права авторів.Строки чинності авторських майнових прав,правові наслідки їх закінчення
- •118. Використання твору
- •119. Загальна характеристика суміжних прав. Суб’єкти та об’єкти суміжних прав
- •120. Особисті та майнові права на об’єкти суміжних прав. Строки чинності суміжних майнових прав
- •121. Використання об’єктів суміжних прав
- •122. Поняття, суб’єкти та об’єкти патентного права
- •123. Право інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок
- •124. Право інтелектуальної власності на комерційне найменування
- •125. Право інтелектуальної власності на торговельну марку
121. Використання об’єктів суміжних прав
Зміст будь-якого майнового права щодо об’єктів суміжних прав складається з наступних правомочностей: використання об’єкта, можливість дозволяти використання іншим особам, право перешкоджати неправомірному використанню, утому числі забороняти таке. Види майнових прав розрізняються за способами використання, які можуть бути різними залежно від того чи іншого об’єкта суміжних прав. Тому, види майнових прав виконавця, виробника фонограм чи відеограм, а також організації мовлення передбачені окремо у ст.ст. 453-455 ЦК, а також ст.ст. 39-41 ЗУ «Про авторське право і суміжні права». Перелік майнових прав суб’єктів суміжних прав на відміну від переліку майнових прав автора, є вичерпним. Отже, зазначені правомочності можуть бути реалізовані тільки щодо зазначених у законі способів використання виконань, фонограм, відеограм та програм (передач) мовлення. Одним із видів майнових прав, які належать виконавцеві — право на фіксацію виконання під час його здійснення, яке поширюється на випадки запису виконання у вигляді фонограми чи відеограми, що дає можливість сприймати виконання, відтворювати його та передавати за допомогою технічних засобів. Право доведення виконання до відома публіки, яке відбувається у двох формах: доведення його під час самого здійснення виконання, а також доведення виконання, яке зафіксоване у фонограмі або відеограмі. Відповідно, дещо різним є зміст майнового права щодо кожної з цих форм. Перша форма передбачає такі способи, коли доведення можливо зробити одночасно зі здійсненням самого виконання, тобто коли сповіщаються так звані «живі» виконання. Найчастіше це відбувається на концертах, розважальних програмах та шляхом публічного сповіщення у прямий ефір, у тому числі через супутник. Саме таким чином дане право конкретизується у п. «а» ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про авторське право і суміжні права», та визначається як право на публічне сповіщення незафіксованих виконань у прямий ефір. Згідно » з ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про авторське право і суміжні права» право на пряме чи опосередковане відтворення запису виконання будь-яким способом та у будь-якій формі застосовується тільки тоді, коли відтворення здійснюється з іншою метою, ніж та, на яку виконавцем було надано згоду при фіксації виконання на матеріальний носій. Право на розповсюдження записів виконання визнає перший продаж його записів, інше перше їх відчуження (міна, дарування, поставка) або передачу у користування (майновий найм, комерційний прокат) навіть, якщо воно здійснюється після першого розповсюдження виконань. Одночасно з будь-яким майновим правом суб’єкт суміжних прав може реалізувати право на винагороду за використання його продукту. Розмір і порядок її виплати узгоджується сторонами за їх власним вибором у договорі про розпорядження майновими правами. Правомірне використання об’єктів суміжних прав без згоди правовласників та без виплати їм винагороди (інакше винятки у правах) допускається у випадках, встановлених законом (ст. 42 ЗУ «Про авторське право і суміжні прара»), які визначаються аналогічно виняткам у майнових правах авторів творів, передбаченим у ст. 21-25 ЗУ «Про авторське право і суміжні права».
