120. Особисті та майнові права на об’єкти суміжних прав. Строки чинності суміжних майнових прав

Виконавцеві також надано право на ім’я, але воно має більш широкий зміст і включає можливість вимагати згадування його імені у зв’язку з кожним його виступом, записом чи виконанням, якщо це можливо за даних умов використання, Крім того, право виконавця поширюється на можливість використання псевдоніма і згадування під час використання саме псевдоніма, а не дійсного імені виконавця. Поряд з цим, виконавець має право на недоторканність свого виконання від дій, які можуть завдати шкоди його честі і репутації. Це право означає, по-перше, можливість протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні виконання, По-друге, воно дозволяє виконавцеві вимагати забезпечення належної якості запису його виконання. У зв’язку з необхідністю захистити творчу індивідуальність виконавця йому надане право на визнання його творцем (ч. І ст. 423 ЦК, ч. І ст. 38 ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Право особи вимагати суспільного визнання того факту, що саме вона є виконавцем, забезпечує можливість захистити себе у випадках, коли запис виконання привласнюється іншою особою та видається за своє власне виконання. Перелік майнових прав суб’єктів суміжних прав на відміну від переліку майнових прав автора, є вичерпним. Отже, зазначені правомочності можуть бути реалізовані тільки щодо зазначених у законі способів використання виконань, фонограм, відеограм та програм (передач) мовлення. Зміст будь-якого майнового права щодо об’єктів суміжних прав складається з наступних правомочностей: використання об’єкта, можливість дозволяти використання іншим особам, право перешкоджати неправомірному використанню, у тому числі забороняти таке. Види майнових прав розрізняються за способами використання, які можуть бути різними залежно від того чи іншого об’єкта суміжних прав. Тому, види майнових прав виконавця, виробника фонограм чи відеограм, а також організації мовлення передбачені окремо у ст.ст. 453-455 ЦК, а також ст.ст. 39-41 ЗУ «Про ав- ^ торське право і суміжні права». Майнові права організацій мовлення складаються з права на: фіксацію програм на матеріальному носії; відтворення програми (передачі); публічне сповіщення програм (передач) мовлення шляхом трансляції та ретрансляції; представлення програми (передачі) мовлення публіці у місці, де встановлено вхідну плату. Особисті немайнові права інтелектуальної власності є чинними безстроково, якщо інше не встановлено законом (ст. 425 ЦК). Законодавством (ст. 446 ЦК, ст.28 ЗУ «Про авторське право і суміжні права») встановлено правила щодо чинності майнових авторських прав. За загальним правилом вони діють протягом усього життя автора та 70 років після його смерті. Якщо твір було створено у співавторстві, цей строк обчислюється після смерті останнього співавтора. Відраховується 70 років з 1 січня року, наступного за роком смерті автора. Відповідно до спеціальних правил майнові права на твір чинні: 70 років з моменту обнародування твору, якщо його опубліковано анонімно або під псевдонімом, у зв’язку з чим особа автора невідома; якщо протягом 70 років з моменту обнародування псевдонім розкривається або аноні- мність ліквідується, права чинні 70 років з моменту смерті автора; 70 років з моменту правомірного опублікування діють права на твір, який вперше опубліковано протягом ЗО років після смерті автора; 70 років після реабілітації діють авторські права на твори посмертно реабілітованих авторів; 25 років з моменту обнародування охороняються права осіб, які вперше обнародували твір після спливу строків його охорони. Строки чинності майнових інтелектуальних прав можуть бути встановлені договором (ст. 425 ЦК). Так, майнові права на використання твору, набуті за ліцензійним договором, обмежені строком його дії. Після спливу строку охорони авторського права твір переходить ус у спільне надбання (ст. 447 ЦК, ст. ЗО ЗУ «Про авторське право і суміжні права»). Отже, він може вільно, без виплати винагороди використовуватися будь-якою особою, але за умови дотримання особистих немайнових прав автора.