115.Захист прав інтелектуальної власності судом

Під захистом інтелектуальних прав слід розуміти сукупність встановлених законом заходів, що спрямовані на відновлення або визнання виключних прав на інтелектуальний продукт при їх порушенні або оспорюваний. Розрізнюють дві основні форми захисту прав: юрисдик- ційну та неюрисдикційну. Юрисдикційна форма захисту прав поділяється на загальну (в судовому порядку) і спеціальну (адміністративний порядок) форми реалізації передбачених законом заходів захисту. Неюрисдикційна форма захисту прав включає дії юридичних і фізичних осіб стосовно захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності, які здійснюються ними самостійно, без звертання за допомогою до державних або інших компетентних органів. Об’єктом захисту є суб’єктивні права інтелектуальної власності немайнового та майнового характеру. Суб’єктами права на захист визнаються не тільки створювач інтелектуального продукту, а і його правонаступники — особи, які одержали відповідні права на нього за договором, у порядку спадкоємства або в результаті злиття, приєднання, поділу та перетворення юридичної особи. Заходи цивільно-правової відповідальності відрізняються тим, що її підставою є правопорушення (винна дія, що тягне за собою шкоду), а застосування заходів щодо захисту обмежується самим фактом порушення права. Серед способів захисту прав інтелектуальної власності характер заходів цивільно-правової відповідальності мають відшкодування збитків, стягнення разової компенсації замість стягнення збитків, стягнення незаконно отриманого у результаті порушення доходу, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди. При застосуванні заходів цивільно-правової відповідальності необхідно розмежовувати договірну і деліктну відповідальність. Цивільно-правовий захист інтелектуальних прав і дозволяє усунути шкідливі наслідки правопорушення, компенсувати майнові втрати та моральну шкоду і обрати будь- який із загальних способів захисту цивільних прав та інтересів, передбачених ст. 16 ЦК (а. 432 ЦК). Позивач на свій розсуд може звернутися за захистом свого порушеного права не тільки до суду, а й до відповідного державного органу управління або громадської організації. Він може звернутися до вищої організації відповідача, до творчої спілки, до якої входить відповідач, до антимонопольно- го органу. Такі спори частіше розв’язуються в адміністративному порядку. За загальним правилом захист авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів здійснюють у судовому порядку. Якщо обома учасниками спірних правовідносин є юридичні особи, виниклий між ними спір належить до компетенції господарського суду. Засобом судового захисту авторських і суміжних прав і охоронюваних законом інтересів є позов, тобто звернена до суду вимога про здійснення правосуддя з одного боку і звернена до відповідача матеріально-правова вимога про виконання покладеного на нього обов’язку або про визнання наявності чи відсутності правопорушення з іншого.