4. Функції та система цивільного права.

Функції цивільного права - це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою їх впорядкування. Варто розмежовувати загальноправові на рівні цивільного права та специфічні цивілістичні функції. Загально-правовими функціями, що проявляються на цивілістичному рівні, є:

1. Інформаційно-орієнтаційна функція- яка виконує завдання ознайомлення суб'єктів цивільних відносин із концепцією прав людини (приватної особи), засадами визначення становища приватної особи, загальними тенденціями правового регулювання у цій галузі тощо.

2. Виховна (запобіжно-виховна, превентивна). Полягає у вихованні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопорядку тощо. Невиконання цивільним правом цієї функції може призвести до розмивання межі між правом і "не правом", до порушення одними суб'єктами цивільних відносин у процесі реалізації їхніх цивільних прав інтересів інших осіб, до зловживання цивільними правами тощо.

3. .Регулятивна функція. Полягає у позитивному регулюванні цивільних відносин, наданні прав та обов'язків учасникам цих відносин, встановленні правил поведінки суб'єктів цивільного права.

4. Захисна функція. Виконує завдання захисту цивільних прав та інтересів від порушень. Досягається шляхом передбачення правових засобів належного виконання цивільних прав та обов'язків, встановлення відповідальності за цивільні правопорушення тощо.

Специфічні цивілістичні функції у галузі цивільних відносин такі:

1. Уповноважувальна функція.Полягає в тому, що цивільне право створює нормативну базу саморегулювання у сфері приватного права, визначає засади внутрішнього регулювання за допомогою угоди сторін цивільних відносин.

2.  Компенсаційна функція.У процесі виконання цієї функції забезпечується можливість відновлення порушеного цивільного права та інтересу на еквівалентній основі.

Структура. Цивільне право, як і будь-яка галузь права, є сукупністю розміщених в певній послідовності правових норм, об’єднаних в групи й інститути. Цивільно-правовий інститут — це сукупність правових норм, які регулюють певну групу взаємопов’язаних суспільних відносин. Розміщені в певній послідовності цивільно-правові інститути становлять систему цивільного права. Для приватного права Європи традиційним є існування двох основних систем побудови цивільного права: інституційної та пандектної. Інституційна система побудови включає три основні частини, в яких містяться цивільно-правові норми:а) про особу; б) про речі; в) про зобов’язання. Пандектна система складається із: загальних положень, речового права, зобов’язального права, сімейного і спадкового права. Цивільне право України побудоване за пандектною системою і традиційно складається із Першої (її інколи називають Загальною) і Другої (або Особливої) частин. Першу або Загальну частину становлять такі інститути:• основні положення цивільного права;• підстави виникнення цивільних прав та обов’язків;• суб’єкти та об’єкти цивільних прав;• правочини• представництво та довіреність;• строки та терміни;• позовна давність.До Другої або Особливої частини належать:• особисті немайнові права;• речове право і право власності;• спадкове право;• загальні положення про зобов’язання;• окремі види договірних зобовязань (купівля-продаж, дарування, міна, позика тощо);• окремі види недоговірних зобов’язань (заподіяння шкоди);• зобов’язання, що виникають із односторонніх дій (обіцянка винагороди). Сімейне право більшість вітчизняних фахівців розглядають як самостійну галузь права, тому до системи цивільного права його не включають.