9. Функція грошей як засобу платежу.

Засіб платежу – це функція, в якій гроші обслуговують погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами ек. відносин, що виникають у процесі розшир. відтворення.

У міру поглиблення ек. відносин, перетворення їх у суто грошові, а н/г – в грошове та широкого розвитку кредитних і фін. зв’язків гроші як засіб платежу поступово вийшли за межі товарного обігу і стали обслуговувати погашення різноманітних зобов’язань у сусп-ві, якщо вони виражаються в грошовій формі. Як платіжний засіб гроші стали здійснювати самостійний рух без прямого зв’язку з обігом товарів, обслуговувати однобічний рух вартості в процесі розширеного відтворення, зокрема при платежах у держ. бюджет та в інші централізовані фонди цільового призначення і фін-ні сусп. потреб з цих фондів, під час видачі і погашення банківських позичок тощо.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього ек. обороту. Тому сфера їх застосування дуже широка і охоплює: платежі між підпр-вами, госп. організаціями та установами за взаємними борговими зобов’язаннями; платежі підпр-в, госп. організацій та установ своїм працівникам, пов’язані з оплатою праці; платежі юр. та фіз. осіб у централізовані фін. фонди, одержання грошових коштів з цих фондів тощо.

Розширення сфери функціонування грошей як засобу платежу відбувається за рахунок сфери їх функції як засобу обігу. Проте цей процес не має будь-якого негативного впливу на економіку. Навпаки, функція засобу платежу забезпечує ширші можливості для підпр-ва, ніж функція засобу обігу, оскільки знімає з нього обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів (Т–Г), розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов’язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу тощо. Водночас у цій функції потенційно міститься загроза неплатежу, яка при реалізації в широких масштабах може спричинити грошово-кредитну кризу.

10. Функція грошей як засобу нагромадження вартості.

Засіб нагромадження – це функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її заг. абстрактній формі в процесі розширеного відтворення.

Спочатку нагромадження грошей мало лише одну визначену ціль – збереження вартості. Для цього достатньо було вречевлити вартість у звичайних кусках дорогоцінного металу і добре зберігати їх на випадок різних соц. потрясінь. У такій формі нагромаджувалося абстрактне загальне багатство, що називалося скарбом. Нагромадження грошей як скарбу було стихійним наслідком і виразом виникнення надлишку продуктів у простих товаровиробників.

З розвитком товарного вир-ва і грошових відносин урізноманітнювалися цілі нагромадження скарбу. Замість прагнення сховати своє багатство виникло бажання продемонструвати його задовольнити потреби людини в самовираженні, в естетичному задоволенні та ін.

Згодом сформувалася ще одна ціль нагромадження скарбу – створення резерву платіжних засобів, що надало йому відтворювального характеру і зорієнтувало на забезпечення зростання прибутку. Скарб уже не міг довго лишатися без руху і став забезпечувати потреби сусп. відтворення, перетворившись у резерв для приводних і відвідних каналів регулювання грошової обігу. На відміну від функції нагромадження скарбу її стали називати функцією нагромадження вартості.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини. У тій із них, де нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретноцільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості. У тій же частині, де нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами усталеного процесу сусп. відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується золотом.